Вторник, 09.03.2021, 03:06
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2017 » Март » 12 » «За межами буднів»
22:03
«За межами буднів»

Щоб повірити в добро, треба

почати  його робити.

Лев Толстой

Те, про що пишу, завжди в мене викликає емоції. Сьогодні взялась за статтю, і в голові стільки думок, що не знаю, як вкласти в щось одне. Неможливо було не помітити, що останнім часом стіни нашого коледжу почали пахнути затишком, а саме таким смачним і рідним запахом домашніх вареників. Думаю, я не одна на перервах «божеволіла» від цього в хорошому сенсі. Навіть нічого не з’ївши, половина студентів  вже була сита.

Спитаєте, хто це так куховарив?! Я відповім. Не вимерли ще ті, хто турбується про інших. Наші викладачі і їхні близькі друзі зібрались, щоб вкотре надіслати посилку в АТО. Ця не єдина акція, яку проводять наші наставники, але ніхто ще про це не говорив. Потрібно знати в обличчя тих, хто намагається зробити хоча б щось. Думаєте, це так легко?!
Скажу вам голосно і зрозуміло: «Ні!»

Тож розповім історію про доброту, яка мешкає  в серцях тих, хто нас навчає.

Уже давніше я мала можливість стояти на одній так званій кухні із цими людьми (в нашому коледжі акція зародилась давніше, і навіть студенти можуть приходити і допомагати), отак і я познайомилась із Воляник Наталією Василівною - надзвичайно відкритою і багатогранною людиною. Ви знаєте її як педагога, який викладає у коледжі хореографію, а сьогодні Наталія Василівна із не менш хорошою не тільки людиною, а й педагогом Багай Богданою Михайлівною займаються волонтерством. Впевнена, що всі ви чули про їхні починання, бо навіть Бродівська гімназія знає, що таке «Сітка Шашкевича»; неодноразово я й сама там заплутувалась.

Мені вдалось поговорити із Наталією Василівною:

  • Куди і кому відправляються посилки? Скільки разів ви уже допомагали таким способом?!
  • Багато разів, буквально вчора ми відправили в 4 точки. Переважно допомагаємо тим, з ким співпрацюємо, людям, з якими спілкуємось, які нас знають; але інформація розширюється, і щоразу про нас дізнаються все більше, більше і більше. Ми ніколи не відмовляємо, намагаємось допомогти чим можемо.
  • Хто долучається коштами, з якими організаціями співпрацюєте?
  • Ніхто не долучається, окрім викладачів коледжу.
    Коштами в цей раз допомагали Дичик Людмила Степанівна, Квак Олександр Володимирович, Соя Андрій Володимирович, який завжди допомагає чим може, Кравчук Ніна Володимирівна, Гилевич Галина Іванівна (хто має бажання помогти, той приходить і допомагає). Співпрацюємо з Львівською Самообороною, вони переважно допомагають нам із пересилкою, це вигідніше, ніж послуги Нової Пошти. Вони машиною довозять все те,
    що ми передаємо до куреня, який чекає нашої допомоги. За це не потрібно платити, та й коли вони мають можливість - додають все, що вважають за потрібне.

Також допомагають львівські волонтери «Hand Made по-львівськи» (укр. руками волонтерів).

  • Які почуття  ви вкладаєте у свої рукотвори? Скільки часу йде на приготування  вареників? Скільки вареників відправляється за раз?
  • Кожного разу, як тільки ми збираємось,  намагаємось передати всю свою любов , доброту, розуміння, намагаємось вкласти те, чого нашим солдатам так не вистачає. Аби тільки допомогло, все решта не так вже й  важливо!
    Часу? Багато, але нас немало, тому результат очевидний. Ось, наприклад, у вівторок (останній раз, коли збирались, ми починали о 9-й і закінчували о 21.30 вечора, відправили все це о 5-й ранку. Вареників наліпили 68 відер, в одному відрі - приблизно 100 штук.

(P.S. Отак для розуміння напишу: 14 годин, Карл-XIV, за 14 годин - 680 вареників!!! Усім, хто до цього думав, що наші вчителі відсиджують тільки свої пари і йдуть додому. Думайте так далі, ви «не помиляєтесь»).

- Хто приєднується, до акції, наскільки активна наша студентська громада? Які групи коледжу стараються допомогти і чи взагалі допомагають із схожими акціями?

- Наша студентська громада взагалі не активна. У нас якщо викладач займається волонтерством, то і група займається, а добровільно у нас волонтерством не займається ніхто.

(P.S. Звучить як діагноз. Знаєте, деколи навіть аж крізь землю хочеться провалитись після таких слів. Невже так важко підійти і поцікавитись, що до чого, чи не потрібна допомога?!)

Я розумію, зараз аудиторія читачів поділиться на декілька груп: хтось буде виправдовуватись тим, що і так багато справ має, хтось просто махне рукою, а хтось назве себе немісцевим.

     Проте цього разу навіть гуртожиток зібрався. Небайдужі дівчата  ліпили вареники на тісній студентській кухні, аби тільки був результат.

  • До смаку  солдатам вареники? Чи  спілкуєтесь ви зі солдатами, яким відправляєте це все?

Усміхаючись,  Наталія Василівна відповіла, що до смаку  J.

  • Із солдатами завжди спілкуємось, тому що завжди йде індивідуальне замовлення, вони телефонують безпосередньо нам, та й ми, коли потрібно. Бувало, зразу пересилають фото із вмістом посилки, яку отримали.

Спілкуємось завжди, навіть після того, як військові  приходять зі Сходу (є уже демобілізовані, солдати, яким ми допомагали, так вони ще до сих пір дзвонять і не обривають із нами зв'язок, це дуже приємно).

Студенти пишуть листи тоді, коли їх дуже наполегливо попросять, але є й протилежні  випадки, от останній раз, коли ми  відправляли посилку із варениками, наша студентка Марія Лисюк написала листа, якого ми прикріпили відповідно до ящиків. Військові, прочитавши його, шукали дівчину через Львівську Самооборону, шукали номер її телефону, щоб подякувати за теплі слова, і телефонували з передової до неї.

  • Чому вирішили стати ініціатором цієї акції, що спонукає дітей, вчителів, простий народ і особисто вас до благодійності? Що мотивує ?!
  • Більше, напевно, якась внутрішня потреба, розуміння  того, що потрібно допомогти людям, що якщо ми не там, то хоча б звідси докладаємо мізерні, але хоча б якісь зусилля.
  • Хто звітує про це?
  •  Я й звітую у  рубрику «Волонтерський вісник». Ніхто не заставляє, але  хочеться просто, щоб люди бачили, що робиться, хто до чого долучається, тому що, в принципі, долучається дуже багато людей. Якщо подивитись по львівських закладах, як працюють студенти,  звісно, що там  набагато більше, але ми  стараємось як можемо, і не дуже ж відстаємо.
  • Що б ви  побажали студентській родині?
  • Більше людяності. Потрібно розуміти, що там біда  і, як не крути,- потрібно  допомогти. Хто, як не ми?!

 Сьогодні я написала Марії Лисюк і поставила їй теж декілька запитань:

  • Маріє, що мотивувало тебе долучитись до акції?
  • Коли курсовий керівник попросила написати листа солдатам, я навіть не задумувалася писати чи ні, взяла ручку і почала. Розуміючи, як їм важко, яка ситуація відбувається там на даний час, хотілося донести частинку свого тепла їм, подякувати за відчайдушність, відданість, сміливість. Чесно кажучи, не думала, що мій лист може зацікавити бійців, адже не одна я писала, безмежно рада була їхній подяці. Казали, що бродівські вареники найсмачніші.

- Що хочеш побажати студентам нашого коледжу, щоб заохотити їх долучались до подібних акцій?

- Побажати? Навіть не знаю, що я можу побажати.
Ми ж не можемо змусити когось писати листа, ліпити вареники чи плести сітку. Кожна людина має сама усвідомити і внести свою частинку допомоги нашим захисникам.

(P.S. Якщо ти пишеш із душею, відповідь обов’язково колись та й прийде).
 

 Наталія Василівна, коли відповідала на мої питання, сказала  прекрасні слова: «Аби тільки допомогло!».

Коли  людина  по-справжньому  вболіває за  все те, що серцю дороге, це видно і чути без голосних слів.

 Так чому молодому поколінню настільки  байдуже?!
 На східному кордоні б’ються  за наше життя на смерть, а  нам потрібно просто зібратись  і допомогти чим  можемо. Це не так вже й  тяжко.

 Сьогодні хочеться просто подякувати  Багай Богдані Михайлівні і Воляник Наталі Василівні за те, що вони є, за те, що живі душею, за те, що   боряться  за тих, хто бореться за нас, за те, що виконують  і нашу роботу. За таких людей потрібно молитись.

 Усі ми не ідеальні, але краще почати робити щось пізніше, аніж ніколи. Змінивши своє життя – ми змінимо життя держави.

 

Камінська Надія (Д-11)

Переглядів: 379 | Додав: valdz | Рейтинг: 2.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: