Суббота, 20.10.2018, 07:17
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2018 » Март » 11 » Творчість без меж
14:42
Творчість без меж

      І ось момент оцей настав,
Коли усе сміється й плаче,
І на папері написав
Свої думки,й ожив неначе.
ЛітКлуб «Момент Слова»

   Чим виступає творчість у нашому житті? Невимовно багато відповідей існує на це запитання. Вона допомагає відкрити і реалізувати себе, поринути у свій внутрішній світ – у світ уявлень та мрій, спонукає  людину відірватися від суворої реальності. Завдання людини – зберегти минулу творчість і зробити свій внесок у майбутню. Саме цим займаємося ми – студенти, які пишуть і частенько відриваються від безжалісної дійсності.

     Зазвичай творчу людину важко вдовольнити, вона завжди у пошуках чогось нового, незвіданого. Ми не сидимо на місці, тому саме через нашу непосидючість виникла досить неординарна ідея – поєднання поезії з трудовою діяльністю. Зацікавило, правда ж? Учасники ЛітКлубу «Момент слова», керівник Савчин Р.О., та представники Школи різьбярства, керівник Ошурко І.С., провели творчий експеримент, поєднавши, на перший погляд, непоєднуване.

     Дійство проходило у четвер, 01.03.18., у 01 аудиторії нашого коледжу. Вступне слово взяв Ігор Степанович, який оголосив мету цього зібрання. Далі звичним нам маршрутом ми грали у «Рими». Суть цієї гри - дібрати за стислий проміжок часу максимальну кількість рим до запропонованого слова. Перемагає той, хто має найбільшу кількість унікальних слів. Згодом Роман Олегович провів короткий екскурс по історії акровіршів, адже саме так звучала тема нашого зібрання. До речі, саме акровірші і стали точкою дотику Школи різьбярства та ЛітКлубу «Момент Слова».

     Акровірш (грец. ακρος — крайній, ατιχος — віршований рядок) — це вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому присвячується він.

     А ви знали, що у формі акровірша написано вірш, який завершує «Алісу в Задзеркаллі»? Перші букви рядків складаються в ім’я «Аліса Плезнс Лідделл». Так звали дівчинку, яка надихнула Льюїса Керролла на написання казки.

     Після того, студенти поділились власними акровіршами. Банга Іванна, студентка групи П11, представила свій варіант:

                             Розкидані слова, мов у пустелі

                             Оазиси та міражі.

                             Зливаються, як фарби в акварелі,

                             Малюють серця биті вітражі.

                             Окрилені надіями без толку

                             Викрикують брехню і правду знов.

                             Акордами все сковують акторку...– любов.

 

     Часто акровірші складають у формі загадок, де відгадкою є слово, утворене із перших літер кожного рядка. Чудовою ілюстрацією цього є вірш Валли Марти, студентки групи П12:

                             Море, шторм і кораблі,

                             А він не знає втоми.

                             Яхти губляться в воді…

                             Кличе їх додому.

     Після прочитання студентами власних акровіршів Ігор Степанович поділився досвідом написання своїх. Саме це  стало заключною ланкою літературної частини дійства, але це ще був далеко не кінець. Надалі ми взялись за практичну, а саме за перебивання малюнка Олеського замку (саме його ми випалювали) на фанеру, цей процес відбувався під супровід віртуозної гри саксофона у руках Ігоря Степановича, що неабияк потішало.

       Як тільки ми закінчили з перебиванням, відправились випалювати, все відбувалось під пильними наглядом студентів групи Т-41. Вони дають слушні поради, тримають процес під контролем, підтримують нас.  Після годинного використання випалювача дівчатами, які зроду таким не користувались, результат надзвичайно порадував. Сам процес незрівнянно розслабляє. Відгуки від даного експерименту лише позитивні, за словами учасників ЛітКлубу, даний дослід приніс не лише насолоду, а й досвід.          Тому  висновок такий: експериментуйте, це завжди приносить лише користь та хороші результати. Дякуємо всім, хто сприяв проведенню даного дійства.  Дякуємо всім тим людям, які були поруч із нами.

     А.Коні говорив: «Радість можна знайти лише у творчості – все інше тлінне та незначуще». І ми в цьому ще раз переконалися. До нових зустрічей…

Анастасія Онищак, Д21

Переглядів: 268 | Додав: momentslova | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: