Воскресенье, 07.03.2021, 05:05
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2016 » Июнь » 16 » Танець – це душа танцюючих
07:24
Танець – це душа танцюючих

Танець – це твій пульс, биття твого серця,

твоє дихання. Це ритм твого життя.

Це вираз у часі і русі, в щасті,

радості, смутку і заздрості.

Жак де Амбуаз

Що ж особливого у, на перший погляд, звичайному вечорі 19 травня? Відбувася день вишиванки? Так, але це ще не все, адже для студентів нашого коледжу вечір наповнений феєричними почуттями. У нас ювілей. Уже 25 років не перестає нас дивувати й захоплювати ансамбль «Ми з Галичини».

Безліч гостей і подарунків, випускники попередніх складів ансамблю і теплі слова для ювілярів, студентська родина поруч. Усюди панує почуття радості, тебе огортає атмосфера тепла і чогось незвичайного.

Від кожного танцювального руху переповнює подих, ти помічаєш історію танцю й занурюєшся у неї повністю. Скільки драйву, емоцій, спокою, витривалості, класики й народності може містити один танець, відомо тільки їм. Ми ж дивимося готову картину, яка вимальовується рух за рухом.

Вітання линули звідусіль. У гості завітали художні колективи не тільки Брідщини, а також із Золочева й Радивилова. Із теплими словами на свято прийшов перший керівник ансамблю Кулінець В.О.

 

 А чи знаєте ви історію створення колективу «Ми з Галичини»? Якщо ні, то проведу для вас коротенький екскурс.

У 1990 р. у педучилищі з’явилась додаткова спеціальність «Вчитель початкових класів та керівник дитячого хореографічного колективу». Це був рішучий крок адміністрації  училища на чолі з Парасюком І.А. У тому ж році викладачі  училища Кулінець В.О. та Савчук І.П. організували самодіяльний хореографічний колектив «Ми з Галичини», якому в 1997 р.  було присвоєно звання «народного».

Безліч поїздок і перемог, безліч танців і вивчених рухів, костюмів і збитих каблуків…

 

Що ж згадують наставники Воляник Н.В. та Романюк О.В. про свій ювілей:

 

- Чому ви обрали саме танці?

- Любила танцювати ще з дитячого садка, потім танцювала в школі, поступила в училище, і це вже стало моєю професією. (Воляник Н.В)

- Все почалось, коли мама віддала мене у Будинок творчості. Як говорила моя хресна Наталя Василівна, у тебе є слух і відчуття ритму. Ось так закрутилося й залишилось. (Романюк О.В.)

- Як ви заохочуєте першокурсників прийти на ваш гурток?

- На початку семестру ми вивішуємо оголошення, після якого приходять багато охочих. На першому занятті всі студенти можуть оглянути нашу стіну з нагородами, ми їм розповідаємо,  чим займатимемось протягом 4 років і які конкурс,и на яких рівнях їх чекають. Але після перших 3-4 занять залишається половина студентів, яким це здалось легким і потрібним. (Романюк О.В.)

- Скільки зараз студентів є в ансамблі?

-56 студентів і 16 дітей 2-В класу початкової школи. (Воляник Н.В)

- Що для вас означає танець? Що ви відчуваєте, коли створюєте його?

- Дуже важко пояснити, що ти відчуваєш під час танцю, адже ці почуття кожен раз є іншими.(Романюк О.В.)

- Залежно який: якщо "по замовленню," то нічого, просто треба зробити - і все. А якщо сподобалась музика і студенти виконують так, як ти, то бачиш  радість і задоволення (так було з танцем під пісню "Така, як ти", що виконують Лозовий Р. і Семків Х.).(Воляник Н.В.)

- Чого ви прагнете досягти у майбутньому разом із колективом?

- Ми завжди прагнемо перемоги в конкурсах, а також поїхати на концерти за кордонJ. (Воляник Н.В)

- Кожного разу ми ставимо перед студентами мету і завдання. Все залежить від самих студентів, від їхнього бажання ставитись до хореографії з відповідальністю. (Романюк О.В.)

                   А ось що ж розповідають про свій колектив його учасниики і випускники:

- На заняттях ансамблю я відпочиваю від важких студентських буднів. Мені дуже подобається народний танець. Наш колектив – це ніби маленька сім'я. Наставники кожного разу вкладають у нас всю душу, і нещодавній концерт став екзаменом нашої спільної праці. (Сокур І.)

- Коли перший раз я прийшла на репетицію,  одразу побачила, наскільки там всі дружні і згуртовані. Ми всі  як брати і сестри: завжди один одному допомагаємо і, коли треба, «прикриваємо»J."Ми з Галичини" - це як одна дуже велика сім'я, а Наталя Василівна - наша мама. Зараз для мене колектив "Ми з Галичини" означає багато. Саме там я знайшла друзів і справді дізналася, що таке "колектив".(Вовк Ю.)

- Вперше я захопився танцями ще у школі. Спочатку всі говорили, що з мене нічого не буде, але ці слова додавали мені ще більшої мотивації. З приходом в ансамбль я поставив собі за мету стати основним танцюристом колективу. Через декілька репетицій  Наталя Василівна допустила мене до старшого складу... І ось на 3-му курсі я - староста колективу «Ми з Галичини». Для мене ансамбль є другою сім'єю, хоч як сумно не звучало, але з ними я проводжу більше часу, ніж з рідними... (Лозовий Р.)

- Із перших днів навчання в педколеджі я мріяла танцювати в ансамблі "Ми з Галичини". Щоденні старання, підтримка, навчання та вимоги Наталі Василівни показали непоганий результат. Також мою мрію допоміг реалізувати дружній танцювальний колектив. Поїздки в усі куточки України, репетиції допізна, підготовки до конкурсів, фестивалів, виступи зближували нас усіх, зміцнювали нашу велику одну сім'ю. Сам колектив упродовж 4-ох років став настільки рідним, що свідомо розумію і впевнено скажу: "Ми з Галичини" – це найкраще, що було за роки студенства в педколеджі". (Бородайко О.)

- Після ансамблю хотів танцювати ще десь, але не було можливості. Зараз працюю в школі, тому час від часу на шкільних концертах доводиться виступати. Ніколи не пошкодую, що пішов танцювати, адже колектив – це нові друзі, знайомства, враження, концерти у безлічі містахУкраїни й за кордоном. Майбутнім учасникам колективу бажаю удачі, натхнення, сил працювати над собою та у такому чудовому колективі з суперовим наставником.(Ногачевський Н.)

- У мене залишились найяскравіші і найтепліші враження з часів роботи у ансамблі «Ми з Галичини». Зараз працюю вчителем хореографії і завдяки здобутим у колективі навичкам і знанням не маю жодних проблем у роботі з дітьми. Студентам пораджу не прогулювати заняття, а брати активну участь у житті колективу, адже пізніше усе це неабияк знадобитися. Керівнику - наснаги, творчості, терпіння і міцного здоров'я! Люблю, сумую, пам'ятаюJ. (Грень Я.)

-  Перші спроби тацювати у колективі були невдалими, і навіть приходили думки залишити танці, але, як досвідчений педагог, Наталя Василівна знайшла до мене підхід і вмовила залишитись. Я вдячний кожній із своїх партнерок, адже вони надавали мені велику мотивацію. Наступним складам колективу бажаю віри у себе. Не завжди все одразу виходить, тому не опускати руки, а пробувати знов і знов. Зусиля на репетиціях компенсуються андреналіном під час змагань, перемогами. А найбільше запам’ятались поїздки. Хочу подякувати керівнику гуртка Воляник Наталі Василівні і передати «привіт» своєму колективу, з яким я провів 4 найкращих роки.(Вижбіцький І.)

            Спілкуючись із учасниками, розумієш, що за 25 років спільної діяльності вони стали однією сім’єю, вони підтримують один одного, незважаючині на що, на них справді можна надіятись.

                            Директор колледжу Квак О.В. про колектив:

- Ансамбль «Ми з Галичини» - це колекив студентів, які творять танцем історію. Про їхній талант можна навіть не розповідати, адже отримані перемоги, знання і вміння говорять самі за себе.

- Чи не хотіли б ви побудувати для колективу новий зал?

- Так, звичайно. Ми маємо в плані на 2017 рік біля гуртожитку зробити новий спортивний зал, а зал для аеробіки передати для занять з хореографії.

- Що ви побажаєте нашим ювілярам?

- В першу чергу, хочеться побажати їм ще більше наснаги і творчих ідей. Перемог не тільки на міжобласних конкурсах, а й на міжнародних. Щоб колектив ще не раз радував нас своїми танцями і залучав до себе ще більше творчих студентів.

          Уже незліченна кількість дипломів і грамот, а ми дальше тримаємо кулаки за їхні перемоги. З кожним новим танцем вони відкриваються по-іншому. Їхні запальні рухи, блиск очей і така невимушеність заохочує і тебе до танцю, і з кожним разом ти відкриваєш все новий і новий колектив, який відомий тобі вже давно.

    Тож ми вкотре бажаємо ансамблю тих щасливих перемог, тих щасливих моментів і кожного разу, виходячи на сцену, пам’ятати: танець – це ваша душа, яку ви нам покажете.

Надорожняк С. Т-32

Переглядів: 827 | Додав: valdz | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: