Среда, 22.11.2017, 00:20
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2017 » Октябрь » 25 » Там, де нас ще не було
20:40
Там, де нас ще не було

        Про що мріють студенти цілий тиждень? Правильно, скоріше приїхати додому, вмоститися в тепле ліжко і ні про що не думати. Але цього тижня, у п’ятницю, у коридорах Бродівського педколеджу було не дуже шумно. А все тому, що не всі того дня поспішали додому. Здається, що групам Д-31, Ф-31та П-12 поталанило найбільше, адже вони мали змогу проїхатися мальовничими куточками України, та ще й в таку надзвичайну пору року – золотою осінню.

Як на мене, поїздки - це можливість вирватись за межі буденного існування, набратися нових вражень, зарядитися гарним настроєм і позитивним мисленням.
        Отож, першою нашою зупинкою стало місто Вінниця. Нам вдалося потрапити на феєричне шоу фонтанів. Вже декілька років поспіль вінничани та гості міста мають змогу милуватись світломузичною програмою фонтану «Рошен». Найбільше вразила та полюбилась публіці програма з синхронізацією музики, світла та лазерних проекторів. Нам вдалося потрапити на виставу «Струни рідної душі». Захопленню не було меж! Згодом вирішили прогулятися нічною Вінницею. Дух перехоплювало від краси. Тому, як результат, майже всі почали скидати у соцмережі неймовірно чуттєві фото.

Наступна зупинка – місто Умань і його визначний парк «Софіївка». Нас, жителів невеличкого містечка, де стільки років все ніяк не можуть відреставрувати міський парк, цей витвір людських рук просто вразив. І не тільки величчю скульптур та кількістю різноманітних рослин, а ще й чистотою, фонтаном-змією серед величезного озера, підземним Стіксом, який можна побачити на прогулянці човником, безліччю альтанок, лавочок і каміння, по якому нам можна було «полазити», бо на алейках парку в той день було багато народу.

Ми гуляли парком, роздивляючись незвичайні дерева, видиралися на величезні камені біля штучного водоспаду, обідали просто біля фонтану «Змія», милувалися Китайською альтанкою і ходили по Єлисейських полях.
А ще перестрибували через потічок та бродили серед дерев. І просто відпочивали й почувалися щасливими.

Наступна зупинка – Канів з величною Тарасовою горою. Нам вдалося побачити могилу Шевченка з пам’ятником, літературний музей, хату з «Тарасовою світлицею» (відновлений перший народний музей поета та копія його батьківської хати у Моринцях), архітектурно-меморіальний комплекс, могилу вірного охоронця Шевченкової гробниці – Івана Ядловського і заповідний парк площею 25 га; помилуватися чарівним і бентежним Славутою-Дніпром, покласти квіти до ніг великого Кобзаря і віддати йому шану.

Канів – це неймовірно мальовниче та казкове місце, і ми колись обов’язково сюди повернемось. Така проста, на перший погляд, екскурсія на Тарасову гору в Каневі здатна докорінно та безповоротно змінити ставлення студентів до вивчення української літератури, замінити багатотижневі або навіть багатомісячні години виховання любові та поваги до рідного краю, його синів та дочок, які боролися за наше світле майбутнє.

Після Канева ми вирішили не зупинятися у дослідженні нашої живописної України і тому відправилися у Пирогово — "Музей під відкритим небом". Це просто неймовірно, уявіть: територія площею 150 га, на якій розташовано більше 300 експонатів, зібраних із всієї території країни!

 Думаєте, нереально переглянути за один день?- та це насправді не так. Екскурсія по Пирогово — це екскурсія в усі області України XIX століття. Тут можна побачити вітряки, водні млини, старовинні церкви, хати та присадибні будівлі, пасіки. Кожна область має свої характерні особливості щодо будування та оздоблення. Ми були в захопленні, адже можна спостерігати еволюцію української культури та побуту від XIX до XXI століття.
     Вивчивши стародавню Україну, ми приїхали підкоряти її сучасну столицю — Київ. Дощова погода не зупинила нас перед прогулянкою. Величний і багатолюдний Хрещатик, здається, не хоче відпускати, так і гуляли б до вечора, але у нас ще багато планів.

Несподіванкою для нас було потрапити на зйомки телешоу "Караоке на майдані". Потім  пішли до Михайлівського собору. Його просто нереально описати: Михайлівський Золотоверхий і величний, і сокровенний, і ошатний, і, водночас, такий елегантний. На нього неможливо надивитися, напевно,  тому президент обирає саме Михайлівську площу для урочистих промов. Атмосфера тут світла і чиста.

Побували і біля Золотих воріт — головному в'їзді у Київ у минулих століттях. Саме тут ми зрозуміли, яку важливу роль відігравала наша столиця. Дальше уже вивчали вечірній Київ: тисячі вогнів видно удалечині — саме це ми побачили, прийшовши до Арки дружби народів, за якою відкривається вигляд на Дніпро та Київ. Побували ми і на стадіоні "Динамо"— фанати футболу були в захопленні.

Та, напевно, чи не кожен з нас хотів потрапити під стіни Верховної Ради України, де щодня приймаються важливі закони про долю нашої країни і народу. Біля Верховної Ради розташований Маріїнський палац; шкода, що ми у нього не потрапили, адже це справді розкішна будівля. На останок  побували біля Кабінету Міністрів та мості Патона, більш відомого, як міст Кохання.
      Втомлені, але щасливі і заряджені позитивом, ми попрощалися із Києвом і повернулися у Броди.

 Настали сірі будні, але у наших серцях залишилася ця маленька іскорка надії побачити знову Батьківщину-Матір.

Козак І., Мельничук Н.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переглядів: 151 | Додав: myroslav | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: