Четверг, 19.07.2018, 07:03
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2018 » Июнь » 16 » Сонце крізь нас
14:14
Сонце крізь нас

І ось момент оцей настав,
Коли усе сміється й плаче,
І на папері написав
Свої думки, й ожив неначе.
ЛітКлуб «Момент Слова»

Ранок почався надто добре, сонячні промені пропалювали домашні фіранки, а звичайна кава своїм ароматом заставляла зраджувати постіль. В думках лиш спокій і тиша.

Ліниві недільні години, вони більше за насолоду.

Sun at 10:03

Перші повідомлення в соціальних мережах. Обмін емоціями, кавою і ранком.

Sun at 10: 40

Зустрілись. Обійми. Прокладаєм маршрут з центру до вокзалу. Вода, здається була у правій руці, ми йшли прямо. Розмови були легкими із надмірністю сміху, і це додавало сонцю більше світла. Ми були щасливі.

Sun at 11: 15

Всі разом. Ще досі щасливі. Сонце осліплює, так як і заплановані події дня. Вибачте, але ми сьогодні літаємо.

Sun at 11: 29

Рейки скриплять. Задуха не відчутна. Ми в електричці. Львів, чекай, ще пару годин - і ми цілковито твої.

Нічого не може бути кращого, аніж атмосферність і плинність часу, коли це стосується дороги. Ми їхали, здається, декілька секунд, адже ЛітКлубівці не вміють так, щоб банально.

Пару слів про книги: палітурка Метисона в мужніх руках настільки ж яскрава, як емоційний стан кожного з нас, обмін думками щодо чверті вихідних, тонни сміху, ну і, звісно, розвиваємось. Не знаю, чули – не чули, але «Alias» - це досить цікава настільна гра, котра має свої аналоги серед мобільних програм. Правила гри доволі прості: варто максимально швидко пояснити своїй команді задані слова без використання однокореневих. Чим більше слів вгадано — тим швидше команда просувається до перемоги. З користю проводимо кілометри.

(P.S. Якщо що, - команда «Черепашки» very cool, тут ще має бути смайлик який сміється, але розвиваємо уяву, уявляємо).

Тональність очікування Львова була неймовірною. Передати словами не можливо, потрібно відчувати.

Sun at 13: 34

Місто затишної бюргерської провінції, дозволь згаяти пару хвилин, аби вміло насолодитись обіймами. Ми на місці, львівський зовсім легкий подих освіжає, аромат симбіозу щастя і сонця захоплює. Вибачте, сьогодні ми літаємо.

Пару кроків вперед, вліво, вправо, прокладаємо маршрут, безтурботні обличчя перехожих, відкриті кав`ярні, архітектура дихає власним киснем, бруківці, здається, надто тепло, та байдуже, була холодна зима, гріється. Авто майже не помітні, ми на крилах.

Перша зупинка: Акрил

Виставка робіт «Без назв»/ «No Title». Автор - Микола Курилюк.

Територія прикладного та декоративного мистецтва із навиками Національної академії мистецтв. Картини, полотна яких зберігаються в різник країнах. Ірландія, Америка, Китай, Ізраїль, Польща – скільки зіниць насолоджувалися перед його викладом, відомо лиш потойбічному.

Виставка символізує невидимий бар`єр, який утворюється між глядачем та твором сучасного мистецтва. Цитуючи Джексона Поллока «Залиште упередження вдома, подивіться на картину, як на квіти», можна писати прямо, суть для кожного власна та індивідуальна.

Почуття своєрідні, особисто мені Курилюк подарував різкість морських хвиль, нічний відпочинок прибою, свої брудні долоні, на яких ще досі засохла фарба, і тканину тиші. Щось у цьому, безперечно, є.

Sun at 14: 36

Торкаємось бруківок і всіх можливих доріг, проте все ще досі літаєм, бо щасливі.

Зупинка друга: Суть/Творчість/Люди

Sun at 16: 14 - вул. Мулярська, 2А

Перша Львівська Медіатека.

Початок літературного вечора «Rozdilovi» / Організатор – Андрій Половко – екстравагантний, у міру змістовний, стильний, атмосферний щодо заходу, із пари слів розмови не побоюсь написати, що милий.

Що ж таке «Rozdilovi»?

Відпишу, як учасниця: «Кисень. Нові обличчя і сприйняття поезії чи прози інших, це як суть власного ж пера. Розвиток. Релакс. Розуміння, що тяга до вищого все ще важлива. Це спільна палітурка вечора, одні емоції на всіх присутніх, побілілі стіни і чай  посеред філософії. «Rozdilovi» - це творчість і в якійсь мірі просто справжні ми».

Перші хвилини – вступ, представлення, посмішки і творчість, як запах, як суть.

Вихід у пряму трансляцію. Починаємо.

Білі стіни і шарувате накриття підлоги, достатньо чорно-орнадж крісел і на них безліч особистостей, в яких можна закохуватись. Політаємо?

Знайомтесь:

Олександр Хусляков - недопоет, що всюди прийнятий і гнаний звідусіль. Апологет абсурду, нудьги і Танатоса.

Марія Бекіш - любить писати вірші та казки для дітей, співати автентичні та фольклорні пісні, жартувати, бо сміх - продовжує життя.

Надія Антонів - песимістка, яка любить каву без молока, власниця британської кішки і довгих рим. Вживаний імпресіонізм на межі символізму. Проза/поезія, не сприймає дволицих і не віддається брехні.

Олена Строганова - вона живе на межі реальності та власного внутрішнього світу, де пише Поезію Світла.

Віталій Радецький - студент, навчається у Львові в ЛНМУ, 21 рік. Займається музикою, пише вірші та пісні.

Ірина Грицевич - білоруска, що закохана в Україну. Приїхала у Львів автостопом. З першого дня тут спілкується українською, але вірші почитає рідною мовою, адже знає, як українці люблять білоруську.

Щоб чути про інших, беріть на прокат крила - і до нас.

Перша година.

Друга година.

Живе спілкування додає атмосферності. З кожним новим автором амнезія з відтінками розуміння.

Sun at 16: 10

Вихід Савчина Романа.

Успішно. Неймовірно. Суттєво.

Sun at 16: 35

Вихід Антонів Надії.

Успішно. Життєво. Руки все ще досі трусяться.

Sun at 17: 00

Продовження програми і кінцівка.

Sun at 18: 30

Ділимось враженням.

Сідаєм у маршрутку.

Їдемо у Броди.

За вікном розмиті стовбури і щось зелене. В навушниках плейлист, а в голові безліч думок.

Сьогодні крила вдало політали.

Дякую, Романе Олеговичу.

Дякую, Львове.

Дякую, «Rozdilovi».

Надія Антонів, Д21

Переглядів: 213 | Додав: momentslova | Рейтинг: 4.7/3
Всього коментарів: 1
1  
Хто підкаже які у вас фізичні нормативи?

Ім`я *:
Email *:
Код *: