Суббота, 23.09.2017, 19:15
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2017 » Апрель » 17 » «Розрахунки життя»
10:40
«Розрахунки життя»

Наук у світі є багато.
Їх навіть важко полічить.
Та нам їх треба добре знати,
Щоб Всесвітом оволодіть.

         Кожної хвилини, дня, тижня, місяця і року з нами щось трапляється. Щось повторюється, як графік синуса, а щось впевнено крокує попереду нас. Кожного ранку ми ділимось посмішкою із близькими, і від цього наш настрій множиться, віднімається тяжкість і додаються сили до нових звершень.

     Нещодавно в коледжі пробіг особливий тиждень. Тиждень розуму… Тиждень точності і аргументованості. Тиждень ЦК фізико-математичних дисциплін.

Він пролетів на одному диханні. Був насичений різними цікавими і нестандартними заходами. Тут тобі і майстер-класи по створенню блогів та  скрайбінг-презентацій, і чаювання з Фізикою, і відкрите заняття із методики навчання математики, і педагогічна лабораторія.

         А завершенням тижня став фізико-математичний вечір «Поринь у світ науки», і саме йому я приділю більшу увагу.

         Організаторами свята були молоді, талановиті та повні цікавих ідей викладачі Савчин Роман Олегович та Дзьобань Любов Антонівна, котрі, як на мене, поєднали непоєднуване і ще раз показали, що математиці та фізиці все «по плечу».

        Що ж чекало глядачів у актовій залі, адже саме там і відбувалося дійство? Математика, фізика – буде нудний вечір? А от і  ні… Зовсім ні… Я була вражена, як і багато відвідувачів цього заходу. У цей вечір,  я думаю, було зруйновано багато стереотипів… Усе - надзвичайно цікаве,  і глядачі з нетерпінням очікували, що ж буде далі… А було дійсно багато всього….

     Знайомтесь, у головній ролі рудувате дівчисько, яке не має найменшого уявлення ні про математику, ні про фізику… Вона не хоче вчити ці нудні науки… Для чого вони їй? Де згодяться? Забігаючи наперед, скажу вам, що її думка в кінці виступу докорінно зміниться... А переконувати її разом із героями свята будуть ведучі, котрі спробують віднайти потрібні слова та аргументи, щоб таки зацікавити нашу героїню до вивчення точних наук. Адже Фізика піднімає літаки у небо, відправляє кораблі у плавання, примушує працювати двигуни автомобілів; прилади, якими ми користуємося, працюють за законами фізики; природні явища, які ми бачимо, базуються на фізиці… Фізика навколо нас… А всі обрахунки веде математика… Саме завдяки їй людина має можливість робити винаходи… Завдяки їй людина живе… Математика вселяє життя у науки… Вона - кістяк, з якого формується тіло науки… Без неї зовсім нікуди… Зовсім, зовсім… Зникнуть математика і фізика – зникне все…

       

    На це цікаве і сповнене сюрпризів свято завітав перший гість - Маг із математичними фокусами, який був не таким простим, яким здався спершу. Цей дивакуватий чарівник усіх вразив своїм умінням магії із числами. Які фокуси вам сподобались найбільше?! Тут тобі і вгадування трьох послідовних чисел, які ви загадали, і масовий гіпноз, і дивовижний фокус, де ви, розрізаючи одинакові паперові кільця, одержуєте зовсім різні результати.

   

     Не пропущу і феєричного виходу Архімеда і Гієрона, які все не могли збагнути, як вирішити проблему із короною, як визначити її масу. Допоки не дійшли до того, що один із них вивів цілий фізичний закон.

Легенда це чи, може, сон,

А чи просте везіння,

Але на світ зявивсь закон

Всесвітнього тяжіння.

А пам`ятаєте, як на нашій сцені фізик різноманітні досліди проводив?

Я так довго думала, як розділити перемішані сіль і перець і як витягнути копійку із води сухою, що вже в собі розчарувалась. А науковець раз-два - і все, і готово. Таки варто вчити фізику, адже ви тільки подивіться, що ж вона витворяє!

        Але, що брехати, скажу вам як є, - телепат сподобався мені найбільше, він і дату мого народження  відгадав, і випадкове число, яке я загадала, і скільки в мене братів та сестер,  та, що там казати, навіть розповів мені про те, яка я є. А я лишень вибрала фігуру, яка мені до вподоби. Що сказати: магія, не інакше! Всі присутні, мабуть, теж були шоковані.

        А знаєте, що ще дійсно варте уваги?! Те, що всім було цікаво, ніхто не сидів осторонь, всі намагались брати участь у обговореннях і розрахунках, які були подані із сцени. Люблю, коли навколо мене небайдужі.

Хотілось би вам залишити слова ведучого, котрі вкарбувалися в моїй пам’яті:
«Велич людини в її здатності мислити. І людина залишається людиною тільки завдяки тому, що спирається на досвід минулого. Хочемо зазначити, що знання ваші — це важке безцінне багатство, а точні науки допоможуть вам у житті «розум до ладу привести». Лев Толстой вважав, що людину можна оцінити дробом, знаменник якого є те, що вона думає про себе сама, а чисельник — те, що про неї думають інші!»

Багато хто, мабуть, у образі двієшниці  впізнав на сцені  самих себе. Всі ми на початках думали, що нам не потрібні ані фізика, ані математика, що ці науки не можуть бути цікавими, що навчання не для тих, хто любить життя. Так от, скажу -  все в точності навпаки: не почавши того, що нам невідоме, ми ніколи не дізнаємось, чи цікаве воно, чи ні,чи має місце в нашому серці, чи варте воно хоча б якоїсь уваги.

        Свято ж закінчилось на щасливій ноті. Головна героїня, рудоволоса дівчинка-двієшниця, вражена побаченим та почутим, змінює свою думку. Вона розуміє, наскільки необхідною є математика і фізика у житті кожного із нас і, що найголовніше, - скільки цікавих таємниць криється у вимірах цих наук. Із таким висновком, вклонившись,  вона виходить за куліси, а публіка з усмішкою на обличчі із цікавістю в очах покидає зал.

На кінець своєї статті я залишила ще одну дивовижну річ. Яку? Вірші. На фізико-математичному святі звучали вірші! Хіба не дивовижно? Хто б міг подумати, що так легко можна поєднати літературу, математику і фізику? А як вам поєднання кохання із точними науками? Кажете, нереально?  Теж  так думала… Поки не почула чудові вірші і не переконалася, що  таке дійсно може бути. Я аж заслухалась. Залишу вам один і з них.

Ми з тобою - знаки нерівності.

Ми з тобою - множення нуль на нуль.

В нас у просторі різні відстані.

Між нами двома стоїть пароль.

Навколо нас загублені вулиці.

Годинник б'є 12 раз.

А ми, як одноіменні полюси,

Відштовхуючись, танцюємо вальс.

І в обіймах, де були всесвіти,

Де знаходили свій покій,

Залишились холодні орбіти

Від розбитих, розчавлених мрій.

Залишились обірвані фрази

І розплавлені болем серця.

У обіймах, де були всесвіти,

Залишилась одна пустота.

І по колу як ніби востаннє

Сонце знову запалить день.

Ти підеш, не сказавши і слова,

Перетворишся у мішень.
 

Ми з тобою ще стрінемся, знаєш,

Як в знаменнику буде нуль.

А поки ти стрімко зникаєш,

Вимальовуючи межі півкуль.

Думаю, нам не вистачає таких заходів, такої атмосферності, таких знань. Потрібно частіше їх організовувати.

      А зараз хочеться просто подякувати Савчину Роману Олеговичу і Дзьобань Любов Антонівні за небайдужість, подякувати за кожну посмішку, яка була того четверга на обличчях студентів.
          А вам, студенти: не забувайте, хто є хто, адже місце двієшниці завжди вільне.

Надія Камінська, Д11

Переглядів: 127 | Додав: valdz | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: