Суббота, 20.10.2018, 07:17
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2018 » Февраль » 12 » Львів, поезія, кава...
18:17
Львів, поезія, кава...

 

І ось момент оцей настав,

Коли усе сміється й плаче,

І на папері написав

Свої думки, й ожив неначе.

ЛітКлуб «Момент Слова»

   Львів - душа України. Місто необмежених можливостей. Місто, де на кожній вулиці висить у повітрі аромат свіжозвареної кави й гарячої випічки. «Другий Відень» - саме так туристи люблять називати культурну столицю.

 Ось і ми, літклубівці, на чолі із керівником Савчином Р.О. вирішили відвідати місто Лева. (Після двох годин їзди в автобусі ми нарешті ступили на львівську бруківку). Незабутні враження подарував перший обєкт подорожі – парк імені Івана Франка. Засніжені доріжки, німі дерева й сонні фонтани. А тепла зустріч із старечим Франком ніколи не забудеться й увіковічниться на фотографіях.

   Не менш вражаючим постав перед нами Будинок вчених, колишнє Національне казино. Багата архітектура й вишуканий інтер’єр  переносять відвідувачів у дев’ятнадцяте століття і викликають бажання закружляти у танці на тогочасному балу. У цьому будинку розкішними дерев’яними сходами піднімався Д’Артаньян (у фільмі Юнгвальда Хількевича) для гри у шахи із кардиналом. Саме тут відчутна межа між століттями. Опинившись у неповторних залах будівлі, усвідомлюєш, що машина часу все-таки існує, і нам вдалося потрапити у неї.

   Наситившись відчуттями духового й прекрасного, або як це ще називають «духовною їжею», дещо зголоднівши, ми відправились у пошуках чогось смачненького й натрапили на ресторан «MAFIA» . Теплі розмови й гарячий чай відволікли від відчуття холодних подихів зими. Родзинкою цього закладу можна вважати метрову піцу. М’який корж і густо вкладена начинка побороли відчуття голоду, і вже через декілька хвилин ми опинилися в іншому вимірі – добі великих правителів.

   Львівський музей історичних коштовностей. Місце, де панує велич і розкіш, бароко і рококо. Вишукані візерунки, дорога фурнітура, блискучі коштовності… саме так уявляються королівські палати. І цей музей виправдав наші очікування. Надзвичайно цікава розповідь екскурсовода довела значущість історії для сучасності. Мабуть, усі  чули про сонячні годинники, але чи знали ви, що існували ще й зоряні? Про це можна не тільки дізнатися, а й побачити на власні очі екземпляр, що зберігся до сьогодення. Якщо ж цей унікальний зоряний годинник вас не вразить, то без вашої уваги не залишиться стара музична скринька, виготовлена ще у вісімнадцятому столітті. Більше того, у нас була можливість поспостерігати за механізмом роботи приладу і насолодитися звучанням музики, котра затанцювала у просторій залі музею. Пасмо волосся Наполеона Бонапарта, ордени, піанофорте сина Моцарта, який займався музикою у Львові й відкрив тут музичну школу…і ще безліч інших, не менш цікавих, речей. Все це ще раз і ще раз підтверджує, що Львів має велику історичну спадщину.

   Що ж далі? – запитаєте ви. А далі ми вже відвідуємо виставку реліквій видатного діяча ОУН Олега Ольжича, (сина Олександра Ольжича, відомого у літературі як Олександр Олесь), присвячену 110-річниці від дня його народження, у Львівському історичному музеї. Захоплюємось його рукописами, ніби ненароком залишеними поруч із старими чорнильницями, посудом, чорно-білими фотографіями й друкарською машинкою. Хіба засклені вітрини можуть перекреслити уявлення про історичну постать або зіпсувати атмосферу минульщини? Звісно що ні.

   Не встигли ми ще отямитися від побаченого, як вже оглядали Італійський дворик, що був зведений у 1580 році італійськими архітекторами на замовлення великого мецената Констянтина Корнякта. Цю пам’ятку ресенансної архітектури також називають  Королівською кам’яницею. Це й не дивно, адже безліч арок і колон неабияк вражають і переносять відвідувачів у один із дворів Венеції або Риму.

   Львівські вулиці, заманливі вітрини, шумний натовп. Крок, і ще крок, і ось ми уже в невеличкому затишному приміщенні – виставці робіт сучасного митця Романа Барабаха «НЕБО». Художник, фотограф і надзвичайно талановита й творча людина. Людина, яка зуміла поєднати живопис і фотографію в одне ціле,такий стиль ще називають ціанотипією. Картини виконуються за допомогою двох речовин: цитрату амонію заліза та фероціаніду калію. Цікаво, що у результаті зображення набуває лише відтінків синього кольору.

   Побувати у Львові й не скуштувати ароматної кави? Хіба таке можливо? І ми, як і решта туристів, не можемо уявити цього. Тому й відвідали затишну кав’ярню у центрі Старого Лева. Пресована заварна кава або гаряче лате? Вирішувати лише вам.

   І ось кінцевий пункт на нашій  карті. Місце, задля якого ми тут, де об’єднуються свобода думки й пік творчості. Літературний вечір із «РоздІловІ» - це те, чого ми так довго чекали. І ось ми тут, насолоджуємось поезією, захоплюємось людьми. Секунда, хвилина, година, і нас запрошують до чаювання. Теплі розмови, дружні жарти - ось те, що справді розслабляє й насичує мозок думками. Ось те, чого часто бракує людям. Діліться теплом й почуттями, адже саме це дозволяє зрозуміти людину.

Поділитися теплом вирішили й студентки Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича, учасниці ЛітКлубу «Момент Слова» Банга Іванна (група П-11) та Зварич Юлія (група Д-31).

   Авторська поезія злітала з їхніх уст і зазирала у серця присутніх. Ми насолоджувалися кожним моментом, кожним словом. Вірші, що зривалися із вуст читців, прокладали цілі історії у наших головах. Ми вірили їм, ми проклинали разом із ними, ми кохали, ми підтримували і, щонайважливіше, ми жили…

   …Вечір, пронизливий вітер і скрип снігу під ногами, а в голові маячить слово «фініш». Закінчується ще один прекрасний день, море емоцій, які не дають спокою. Час. Час повертатися додому. Зморені й дещо сонні, ми неохоче займаємо місця в автобусі. Гуркіт мотору й шум від тертя коліс. Прощай, Львове! Ми повернемось!

Марта Валла, П12

 

Слідкуйте за нами на фейсбуці: https://www.facebook.com/groups/momentslova/

Переглядів: 242 | Додав: momentslova | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: