Воскресенье, 24.06.2018, 08:34
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2018 » Июнь » 16 » Доторкнутись вічності
13:58
Доторкнутись вічності

І ось момент оцей настав,
Коли усе сміється й плаче,
І на папері написав
Свої думки, й ожив неначе.
ЛітКлуб «Момент Слова»

   Якщо ранок починається о 04:00, він обов'язково має бути компенсований незабутніми емоціями. Ранкове повітря - легке, пронизує наскрізь душу; сонне сонце ще дрімає і береже своє тепло. Надзвичайна атмосфера очікування насиченого дня вже вирує над тобою. Цей день обов’язково повинен бути неперевершеним для нас… та чи стане він таким?

    Зустрівшись, із бадьорим настроєм разом прямуємо на вокзал. 05:30 – холодний вітер, який біг за електричкою, торкнувся і нас, нетерплячих пасажирів, готових до пригод. Зайшовши всередину, займаємо місця та одразу ж поринаємо в уже знайому нам гру "Alias", весело, гучно, із купою емоцій рушили по рейках у наш, вже такий  рідний та всім знайомий, Львів.

         Пливучи по шляху, на мить забуваєш, що ти наземна істота,- тебе зачаровує вся природа там, за вікном: мерехтливі перехожі на станціях, ландшафти, що змінюють один одного, задумані дерева, котрі сонно споглядають на ранковий світ і, прокинувшись, вмиваються чистою росою. Природа прокидається від сну і зачаровує нас своєю могутністю. 

       Час пролетів непомітно, і ось ми прибули у Львів, у місто, в якому й досі чуєш ретромузику, де забуваєш, що це  XXI століття, і поринаєш у XIX. Старовизна львівської бруківки і запах кави – це, власне, і є Львів.

     Перша наша зупинка – парк імені Івана Франка. Мальовничий, охайний, чарівний. Милуємось та спілкуємось, вдихаємо на повні груди красу тутешньої природи  і робимо веселі знімки. Ніщо не обтяжу нас, ми вільні, ми щасливі.


       Наступна зупинка –  зупинка, без якої неможливо уявити собі Львів. Адже  приїхавши у місто класики, вічної грації та творчого азарту, неможливо не зробити зупинку біля Оперного театру імені Соломії Крушельницької. Сонце уже прокинулося від нічного сну, торкалося нас легкими своїми промінцями та розчинялося у краплинах  невгамовної води  фонтану. Поруч змією розлігся ярмарок, де на прилавках виднілися солодощі, випічка, сувеніри, гаряча кава та багато-багато інший речей.

          Прямуємо далі.  Губимося  у вузьких вуличках, захоплено розглядаємо крамнички, архітектуру та людей, що пробігають повз нас. Зустрічаємо  вже добре знаного нами соліста групи «RockOns» Михайла Росу. Перекидаємося словами, ділимося  враженнями, спілкуємось.  Цікаві розмови жадібно поїдають час,  і ми змушені поспішати.  Прощаємось із чудовим настроєм та бажаємо один одному гарного дня.

        Прокладаємо  маршрут до наступного місця нашої подорожі – це Музей історії релігії, в якому за допомогою зібраних унікальних матеріалів висвітлюється історія світових і національних релігій та діяльність церковних організацій. Заходимо всередину та затамовуємо подих. Екскурсовод доступно та цікаво розповідає нам,  починаючи від релігій Давнього світу, закінчуючи сьогоденням. Історія юдаїзму, раннього християнства, протестантизму, православ’я, східних релігій, а також вірменської, греко-католицької та римо-католицької церков. Цікаві факти вриваються у наші голови. Чи знали ви, що у древньому Єгипті котів муміфікували? А якщо в Торі знаходять помилку, то її закопують на кладовищі? І це лише краплі від потоку інформації, котрий окутав нас. Ми намагалися ввібрати у себе якомога більше нового. Надіюсь, нам це вдалося.   

           Що далі? А далі виставка "Четвертий вимір"   творчої групи  «Арт-Хотин» (саме так троє буковинських художників назвали свій мистецький колектив). В експозиції виставки картини – «Чаша добра» і «Кульбабки» Івана Кириленка, «Мій янгол» і «Натхнення» Валентини Козяр, «Замріяна» і «Лірична» Миколи Кириленка та багато інших. Митці працюють у стилі абстракції. Їхні роботи поєднують земне і небесне, уявне і дійсне, реальне і фантастичне. Усі полотна заставляють задуматись над їхнім сенсом та наповнюють тебе відчуттями добра і любові. Особисто я поринула у неймовірний та глибокий світ полотен, котрий окутав мене, а кольорова гама ще надовго залишиться у моїй голові.

    Зовсім поруч нова зупинка –  виставка плакатів Володимира Карвасарського. Митець представляє акварельні роботи. Він цікавиться різними стилями, жанрами зовсім різних епох. Описує на плакаті твори як зарубіжні, так і українські, висвітлює проблеми, які виникли в новітній історії України. Його полотна носять глибокий характер, який кожен розуміє по-своєму. І ми намагалися розшифрувати їх. Чи нам це вдалося? Невідомо. Проте ми сповна насолодилися самим процесом.               На годиннику 13:30. Прогулюючись, підходимо до театру ім. Лесі Українки, до місця, у якому і проходитиме другий день П'ятого ювілейного фестивалю «Razomfest», де об'єднались музика, подорожі та література. Займаємо свої місця. «Razomfest» розпочато.

       Першими учасниками стає сімейне подружжя - Володимир Муляр та Ярина Квітка, які із захопленням розповідають про свої мандрівки. Саме вони є засновниками культурного проекту «Двоколісні хроніки». Проекту, що поєднує у собі мандрівницьку, етнографічну, музичну, медіа- та кінематографічну складові. Основною його особливістю є використання велосипедів як транспорту при дослідженні культур різних народів.

    Згодом сцену захоплює Юрій Винничук – письменник, «батько чорного гумору» в українській літературі, дослідник Львова, автор літературно-політичних провокацій та містифікацій. Він був першим лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман «Весняні ігри в осінніх садах» (2005), вдруге його нагородили цією ж премією за роман «Танґо смерті» (2012).

А далі були:

      Іван Байдак – сучасний український письменник. Його твори вирізняються складним психологізмом, оригінальним стилем, жанровою та стилістичною різноманітністю. Творчість присвячена психології вчинків, мотивації дій та їх наслідків. Він намагається увійти в людську підсвідомість і описати те, чому людина поступила так чи інакше. Його збірка оповідань «Тіні наших побачень» увійшла в Топ 5 найпопулярніших книжок видавництва на Форуму видавців. З перших слів автору вдалося  встановити контакт із глядачами. Його виступ  був наповнений емоційністю, легкістю та невимушеністю, а його вірші дійсно захоплюють,  проймають до глибини свідомості.

         Продовженням фестивалю став український романіст, поет, перекладач та есеїст Андрій Любка. Його вірші та переклади друкувалися у різноманітних журналах та альманахах. Сам він є членом НЛО (Неформального літературного об’єднання) та «Асамблеї Митців «Ротонда», частий учасник багатьох українських і міжнародних культурних заходів. Із запалом в очах Любка демонстрував свою прозу, яка взяла в полон кожну особистість у залі. Гумористичні відступи вносили свою родзинку до виступу, який пройшов на «ура»,  а вірші, котрі прозвучали із вуст автора, торкнулися незвіданих глибин моєї душі. Це було моє перше знайомство з автором, і воно стало незабутнім.

       А далі, Макс Кідрук – український письменник, мандрівник.  Автор романів «Зазирни у мої сни», «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо», «Твердиня», а також низки тревелогів. Загалом побував більше ніж у 30 країнах. Людина із прекрасним характером, яка була на позитиві протягом усього виступу.  Він наштовхував на відкритість та щирість, пробуджував жагу до нового,  презентував свою майбутню збірку «ДЕ НЕМАЄ БОГА», котра вийде друком уже цього року. Цікавий, загадковий,  комунікабельний, веселий, – саме такі слова, особисто для мене, характеризують цю багатогранну особистість.

       Завершенням «Razomfest'у» став Юрій Іздрик – український  прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Його роман «Воццек», з’явившись на літературній сцені, справив справжній фурор — викликав захоплення читачів та схвальну критику літераторів. Читачі настільки захопились «книгою про сни у снах», що перший тираж, виданий в Івано-Франківську, був розпроданий за тиждень. Цікавий та, безумовно, талановитий,  дотепний і загадковий, він ділився з нами своїми розповідями та поезією. Його виступ був просякнутий неординарністю та новизною і залишив помітний слід у моїй свідомості.

        Фестиваль добіг кінця. День добіг кінця. Та він точно не розчинився, не зник безслідно, як десятки інших загублених днів. У цей день ми зуміли торкнутися вічного. Культурний світ відрив для нас свої двері, і ми із задоволенням прийняли запрошення. Виставки, зустріч із творцями сучасної української  літератури,  безумовно, вплинули на нашу свідомість, і ми раді цьому. У нас залишилось безліч емоцій, за які дякуємо талановитим та справді крутим людям та керівнику ЛітКлубу «Момент Слова» Роману Олеговичу Савчину.

Віра Білозір, П12

 

Переглядів: 144 | Додав: momentslova | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: