Воскресенье, 07.03.2021, 04:41
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2019 » Февраль » 26 » День вшанування подвигу учасників Революції Гідності
01:32
День вшанування подвигу учасників Революції Гідності

До вшанування 5-ї річниці розстрілів на Майдані місцеві органи влади підготували акцію. Біля пам'ятника Героїв Небесної Сотні відбулися віче- реквієм, де викладачі та студенти Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича вшанували пам'ять героїв, загиблих під час Революції Гідності хвилиною мовчання. Священики відслужили поминальну панахиду.

П'ять років минуло. П'ять років болю. Ми забули, а вони так не можуть. Люди повернулися у своє звичне життя і роблять усе, що звикли робити повсякчас: працюють і гуляють, дають хабарі, люблять і ненавидять. Наче нічого й не було.

Скільки днів і ночей минуло. Ми забули, приспали свою пам'ять. Заколисали буденне. А вони так не можуть. Вони теж жили, але тоді щось увірвалось - у рідних тих, хто не дочекався весни. Вони теж живуть, але як той птах з одним крилом. Зранені навічно.

У кожного з них своя історія - історія нестерпного болю.

Схилилися хлопці над героєм... " Мені не болить... Я живий... Не болить... Мамо..."

Він такий юний. Ще зовсім дитина. Сорочка стала червоною. Ще кликав маму, ще шепотів теплі слова, як кров, що витікала життям з його грудей. Ще питав про весну, чи ж настала вже, - він йшов ангелом до Бога.

Не плачте мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Йому вже не болять рани... Він прийде, коли ви спатимете, і розкаже, як любить Вас.

Не плачте мамо! Дайте нам поплакати. Бо син Ваш своєю кров'ю змив наш гріх. Тяжкий гріх. Гріх тих довгих років, коли очі були сліпі, а серця - незрячі...  Від байдужості... Коли ми сиділи по хатах і перечікували той гріх. Ці хлопці віддали нам найдорожче, життя своє. За нас віддали. Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі...

 Свистіло, гримало, гуло...

І раптом - тиша,чути серця стукіт.

Гей,чуєш брате? Що б там не було,

Ти тільки дихай, обіпрись на руки...

Мить. Зліва гаркнув побратим.

Мить. Куля свиснула, біль в грудях і нудота...

Тримайся, брате, ти ж в сім'ї один

А снайпер в спину б'є, сволота!!!

Під ноги ллє струмками кров,

Сьогодні тут багато крові.

Пробач, матусю, маю я любов

До України, Бога і до волі...

І маю волю до життя,

І це життя віддам за Батьківщину!

Аби довести - люди не сміття!

Гей, друже, чуєш - Слава Україні...

Гей, друже, чуєш, де болить?

Ну де в тобі взялося стільки крові?!

Не захистив тебе твій клятий щит,

Не дав Господь тобі легкої долі...

Ти знаєш,часто бачу сон,

Де сильна, вільна Україна,

Між сходом й заходом розширений кордон

І всі ми як одна дружня родина.

Ти чуєш, бачив  я у тому сні,

Що зникли бідні і багаті

Що зникли ранги, касти, меншості і ми,

Приходим на Майдан лиш, щоб гуляти...

Ти чуєш, братику, які я бачу сни,

В тих снах по людях не стріляють

І ці злочинці й дії їх брудні

В тих снах їх, брате, просто не буває...

Ти чуєш,щось я притомивсь,

Дозволь, тут коло тебе ляжу,

Я вже не чую постріли убивць,

А сни мої хай вітер всім розкаже.

Засинаю....

Весна вже на порозі!!

                             Л. Липович

 

 Слава українським Героям!

 Бобик Софія

Переглядів: 144 | Додав: myroslav | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: