Суббота, 19.10.2019, 22:47
Вітаю Вас, Гість

Робота над науково-методичною проблемою

"Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям"

                                                                                                                          І.Підласий

  Організація роботи над науково-методичною проблемою – найефективніший шлях трансформації педагогічної ідеї в практику. Проте завдання, визначені державними освітянськими документами щодо удосконалення управління навчальними закладами, неможливо реалізувати без трансформації ідей науки та упровадження інноваційних технологій навчання та виховання. У зв’язку з цим першочергового значення набуває проблема створення такого педагогічного колективу, де сприятливий психологічний мікроклімат, де панує атмосфера творчості та відповідальності, де викладачі здатні адаптуватися до змін, де завжди вчаться новому.

  Як зазначав великий режисер зі світовим іменем К. Станіславський: “Колектив із декількох десятків чоловік не може об’єднатися, втриматися і міцніти лише на основі особистої взаємної симпатії всіх членів. Для цього люди - дуже різні, а почуття симпатії - нестійке і зрадливе. Щоб об’єднати людей, потрібна більш ясна і міцна основа – це ідея”.

 Такою об’єднуючою силою у педагогічному колективі, яка допомогла б переорієнтуватися на новий підхід в організації навчально-виховного процесу, (суть якого зводиться до створення умов для розвитку, саморозвитку та самореалізації особистості із відповідними компетентностями) – є організація роботи над єдиною педагогічною проблемою.

 Це вимагає нових підходів до організації навчально-виховного процесу. І тут без впровадження ідей науки і ППД просто не обійтися, бо це важлива умова розвитку освіти.

  Варто усвідомити, що сьогодні йде мова не про окремих викладачів, які, виявляючи творчість, самотужки впроваджують нові ідеї. Іде мова про створення колективного досвіду на базі науково-методичної ідеї, тобто має спрацювати  формула “від творчо працюючого викладача – до творчо працюючого колективу – і до конкурентноспроможного випускника”.

   Протягом 2010-2015рр. педколектив коледжу працював над науково-методичною проблемою „Формування професійної компетентності майбутнього педагога з метою його фахової самореалізації”. Як підсумок роботи над проблемою викладачами коледжу було опубліковано 64 статті у наукових виданнях і 18 статей у педагогічній пресі; виготовлено 67 методичних рекомендацій і посібників. Викладачі брали активну участь у Всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях. Викладачі Пастущак Т.Й. та Романчишин О.М. захистили дисертаційні дослідження. Було запропоновано  модель компетентного викладача коледжу. (мал..№1)

Модель компетентного викладача (мал. №1)

Компетентний викладач коледжу володіє:

когнітивними компетенція ми( фахово-теоретичними, методологічними):

 

  • забезпечує  високу результативність і якість своєї роботи;
  • гармонізує наукові, світоглядно-методологічні, дидактичні і  психологічні знання;
  • організовує навчально-виховний процес як педагогічну

взаємодію, спрямовану на розвиток особистості студента;

  • стимулює пізнавальні інтереси студентів на заняттях;
  • здійснює мотивацію кожного навчального заняття, тематичного блоку та дисципліни в цілому;
  • формує позитивне ставлення студентів до навчання взагалі та вивчення певної дисципліни зокрема;
  • актуалізує знання і життєвий досвід студентів;
  • виявляє високу поінформованість з проблем інновацій в галузі освіти, використанні різноманітних освітніх технологій і засобів навчання, способах організації роботи студентів на занятті;
  • працює з різними джерелами інформації , узагальнює та використовує її для навчання;
  •  виявляє готовність до творчого пошуку, саморозвитку, засвоєння і

впровадження нових інформаційних технологій; готовність і здатність до постійної самоосвіти, підвищення власного освітнього рівня;

діяльнісними компетенціями( методичними, технологічними):

  • володіє сформованими організаторськими і комунікативними уміннями,  навиками педагогічної техніки і спілкування; різноманітними методами і прийомами педагогічної діяльності; сучасними інформаційними технологіями;
  • подає навчальний матеріал у достатньому обсязі, науково

обґрунтовано, послідовно і логічно;

  • вміє коригувати процес навчання за кінцевими результатами;
  • вміло аналізує педагогічні ситуації;

соціально-особистісними компетенція ми ( педагогічне співробітництво, спілкування, громадянські якості, моральні якості):

здатний приймати відповідальні рішення, узгоджувати власні потреби з потребами колективу;

розвиває індивідуальні здібності і таланти;

має адекватну самооцінку,  високі моральні якості, фізичний і психологічний стан здоров'я, що дає можливість якісновиконувати  свої обов'язки;

  • обирає правильний стиль і тон у спілкуванні зі студентами;
  • виявляє здатність до емпатії;
  • доброзичливо ставиться до студентів із врахуванням їх потреб;
  • створює позитивний психологічний клімат на занятті.

          У 2015- 2020рр. викладачі педколеджу досліджуватимуть науково-методичну проблему „Формування готовності майбутнього педагога до інноваційної діяльності”. В рамках роботи над новою науково-методичною проблемою у педагогічному коледжі проводяться науково-теоретичні конференції і семінари, а саме: конференція «Інноваційна діяльність у педагогічних навчальних закладах (2015р.), семінар «Педагогічні технології (методики та системи)» (2016р). Це дає можливість вивчати і з успіхом запроваджувати ефективні  інноваційні технології у навчальний процес, готувати компетентного, конкурентноспроможного випускника. На відділеннях «Початкова освіта» і «Дошкільна освіта» практикуються засідання педагогічної лабораторії, на яких демонструється кращими педагогами області використання активних методів навчання, інформаційно-комунікаційних технологій, методик інклюзивної освіти, узагальнюється передовий педагогічний досвід з методичної проблеми, що досліджується.

         Розвиток інноваційних процесів в освіті на сучасному етапі є об´єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв´язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність педагога.

   Інноваційна педагогічна діяльність розглядається науковцями в різних аспектах і відповідно, існують дещо варіативні визначення. У контексті інноваційної стратегії навчально-виховного процесу найбільш сприйнятним, на нашу думку, є наступне: інноваційна педагогічна діяльність – це цілеспрямована педагогічна діяльність, заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду, орієнтована на зміну й розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання та формування якісно іншої педагогічної практики. Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості в педагогічній практиці. Головною метою інноваційної діяльності є розвиток педагога як творчої особистості, заміна його   репродуктивного типу діяльності на самостійний пошук методичних рішень, перетворення педагога в провідника інноваційних методик  та педагогічних технологій; створити умови, за яких студенти навчатимуться використовувати одержані знання для розв’язання пізнавальних та практичних завдань, набуватимуть комунікативних вмінь, працюючи в різних групах, матимуть сформовані дослідницькі вміння, досягнуть достатнього рівня професійних і життєвих компетенцій. Таким чином, сучасний викладач педколеджу – це викладач інноваційної орієнтації, який готовий до змін, до переорієнтації власного мислення, до усвідомлення нових вимог щодо педагогічної діяльності, до інноваційної педагогічної діяльності. Крім того, це - дослідник, користувач й пропагандист нових педагогічних технологій, теорій, концепцій. Він повинен бути підготовлений до відбору, застосування у своїй діяльності досвіду колег або пропонованих наукою нових ідей і методик, Інноваційна спрямованість формування професійно-педагогічної культури викладача вищого закладу освіти припускає його залучення в діяльність зі створення, освоєння й використання педагогічних нововведень у практиці навчання й виховання студентів, створення у вищому навчальному закладі певного інноваційного середовища.

  Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і характеризуються як нові чи вдосконалені. Виділяють таку сукупність критеріїв педагогічних нововведень: новизна, оптимальність, висока результативність, можливість творчого застосування інновації в масовому досвіді. Основним критерієм інновації є новизна. З огляду на це для викладача, що має намір долучитися до інноваційного процесу, дуже важливо визначити, у чому сутність нового досвіду, який рівень його новизни. Результативність як критерій інновації означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності викладача вищого навчального закладу. Інновації, творчо освоєні окремими викладачами, після апробації й об’єктивного оцінення можуть бути рекомендовані й до масового впровадження. Важливим способом підтримки інноваційного середовища в педагогічному співтоваристві вважаємо психолого-педагогічну самоосвіту, про що вже неодноразово йшлося на педагогічних радах; одним з показників якого є вивчення викладачами вищих закладів освіти відповідної літератури. Звертання до науково-методичної літератури з педагогіки й психології дає викладачам можливість не тільки бути в курсі педагогічних пошуків, але й знаходити практичні шляхи впровадження інновацій у власну діяльність. Успіх формування професійно-педагогічної культури викладача  значною мірою визначається інноваційною спрямованістю його педагогічної діяльності, тобто ступенем залучення викладача в процес освоєння й використання педагогічних нововведень. А ставлення викладачів  до педагогічних інновацій свідчить про їхню готовність здійснювати інноваційну діяльність, що сприяє творчій самореалізації особистості.

 Інноваційною діяльністю займаються багато педагогів, яких можна умовно поділити на три групи: – педагоги-винахідники, які приходять до нового в результаті власних пошуків; – педагоги-модернізатори, що вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем за для позитивного результату; – педагоги-майстри – які швидко сприймають і досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи. Судячи із довготривалого спостереження за аудиторними і поза аудиторними заняттями  викладачів, їх участю у наукових конференціях, семінарах, пошуковою і видавничою діяльністю, можна  сказати, що наші викладачі – це, в основному, педагоги-модернізатори і педагоги-майстри.

 А чи всі, без винятку, викладачі коледжу готові до запровадження інновацій у навчально-виховний процес?

Для визначення кваліфікаційної готовності викладачів до інновацій ми скористались методикою Криволапової Н.А. і Омельченко У.А., за якою кваліфікаційна  готовність педагогів до засвоєння інновацій визначається за формулою: К = Кфакт : Кмакс, де К – кваліфікаційна  готовність педагогів до засвоєння інновацій, Кфакт – кількість викладачів, які мають вищу і 1-у кваліфікаційні категорії, Кмакс – кількість всіх членів педколективу. 

Для оцінювання використовуються наступні показники:

  • Критичний рівень –  К < 0,45;
  • Низький рівень – 0,45 < К < 0,65;
  • Допустимий рівень – 0,65 < К < 0,85;
  • Оптимальний  – К > 0,85.

К= (45+14):99= 0,66, тобто рівень кваліфікаційної готовності –допустимий.

Було також виявлено рівень сприйнятливості викладачів до нового (опитано викладачів, які атестуються в 2015-2016рр) Анкета№1.

 Анкета № 1: Сприйнятливість педагогів ЦК до нового

1.Чи Ви постійно слідкуєте за передовим педагогічним досвідом у своїй роботі, намагаєтесь запровадити його із врахуванням освітніх потреб суспільства, яке постійно змінюється; дбаєте про індивідуальний стиль Вашої педагогічної  діяльності?

  1. Чи Ви  займаєтесь самоосвітою?
  2. Чи Ви дотримуєтесь певних педагогічних ідей та розвиваєте їх в процесі педагогічної діяльності?
  3. Чи Ви співпрацюєте з науковцями?
  4. Чи бачите Ви  перспективу своєї діяльності, чи прогнозуєте її?
  5. Чи відкриті Ви до нового?

Визначте сприйнятливість педагога до нового, використовуючи наступну оціночну шкалу: завжди – 3 бали, іноді – 2 бали, рідко – 1 бал.

Рівень сприйнятливості педагогів до нового визначається за формулою: К = Кфакт : Кмакс, где К – рівень сприйнятливості педагога до нового; Кфакт – фактична кількість балів, які дістали всі викладачі; Кмакс – максимально можлива кількість балів.

Для оцінювання використовуються наступні показники:

  • Критичний рівень –  К < 0,45;
  • Низький рівень – 0,45 < К < 0,65;
  • Допустимий рівень – 0,65 < К < 0,85;
  • Оптимальний  – К > 0,85.

К=149:180=0,83,  відповідно – рівень допустимий

Як що вести мову про інформаційну готовність викладачів, то на питання з яких джерел Ви дістаєте інформацію про інновації, то більшість опитаних називали засідання ЦК, загальноколеджні конференції і семінари, засоби масової інформації,  спілкування з колегами в коледжі і інших коледжів, проте лише декілька респондентів цікавляться підручниками з питань інноватики.

 Викладачам було запропоновано визначити власний рівень новаторства за допомогою анкети №2

Анкета № 2: Рівень новаторства викладача

До якої групи викладачів, на Ваш погляд, Ви належите? Оберіть один із варіантів відповідей.

Група А. Ви – в полоні нових ідей, постійно ними цікавитесь, завжди знаєте про них першими серед своїх колег, сміливо втілюєте їх, ідете на ризик.

Група Б. Ви цікавитесь новими ідеями, проте не втілюєте їх навмання, прораховуєте доцільність нововведення, вважаєте, що нововведення слід втілювати лише після того, як вони з’явились у вашій галузі діяльності.

Група В. Ви сприймаєте нові ідеї помірковано. Не прагнете бути серед перших, проте не хочете бути серед останніх. Як тільки нове буде сприйнято більшою частиною педагогічного колективу, сприймаєте його і Ви.

Группа Г. Ви радше сумніваєтесь , а ніж вірите у нове. Віддаєте превагу добре відомому старому. Сприймаєте нове лише тоді, коли його сприймає більшість викладачів України.

 Группа Д. Ви останнім опановуєте нововведення. Маєте сумнів щодо новаторів і ініціаторів нововведень.

 Чим мало чисельніші групи Д і Г, тим вище рівень ІПВ .  більшість опитаних відносять себе до групи Б, і лише два респонденти – до групи В.

  Проаналізувавши  інноваційний потенціал викладачів коледжу, ми відмічаємо, що більшість викладачів готові до саморозвитку і реалізації інноваційних ідей, проектів і технологій, а частина колективу вже певний час їх успішно впроваджує.

 Окрім готовності до інноваційної діяльності, хочу привернути особливу увагу і до її основних компонентів.

  Інноваційна професійна діяльність викладача складається з таких компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивно-інформаційного, операційно- діяльнісного, особистісно-креативного, науково-дослідницького, оцінювально-рефлексивного.

Проблема мотиваційної готовності до педагогічних нововведень є однією із центральних у професійній, оскільки лише мотивація забезпечить гармонійне здійснення цієї діяльності й саморозкриття особистості педагога. Позитивна мотивація до інноваційної діяльності визначається професійним інтересом, сформованістю цілей власної інноваційної діяльності, сприйнятливістю до нововведень, вираженою потребою у створенні і застосуванні нового, підвищенням педагогічної майстерності і професійної компетентності  викладача. Викладачам було запропоновано дати відповідь на питання: Що Вас спонукає до застосування нововведень у своїй роботі?

  1. Усвідомлення недостатнього рівня досягнутих результатів і бажання їх покращити.
  2. Високий рівень професійних амбіцій, потреба в досягненні високих результатів.
  3. Потреба в контактах з цікавими творчими людьми у своїй професії.
  4. Бажання створити власну ефективну методику.
  5. Потреба в оновленні, зміні обстановки, подоланні рутини.
  6. Бажання бути лідером.
  7. Потреба у пошуку, дослідженні, кращому розумінні закономірностей.
  8. Потреба у самовираженні і самовдосконаленні.
  9. Відчуття власної готовності брати участь в інноваційних процесах, впевненість у собі.
  10. Бажання перевірити на практиці власні знання про інноватику.
  11. Потреба у ризику, подоланні рутини.
  12. Матеріальні причини: підвищення кваліфікаційної категорії і відповідно підвищення заробітної платні.
  13. Прагнення бути поміченим і гідно оціненим.

Більшість називали: усвідомлення недостатнього рівня досягнутих результатів і бажання їх покращити; потреба у самовираженні і самовдосконаленні; прагнення бути поміченим і гідно оціненим; бажання створити власну ефективну методику; високий рівень професійних амбіцій, потреба в досягненні високих результатів.

Чим сильніше у викладачів домінують мотиви, пов’язані з можливістю самореалізації особистості, тим вище рівень інноваційного потенціалу педагогічного колективу.

 Когнітивно-інформаційний компонент відображає всю сукупність професійних знань викладача (психолого_педагогічні, конкретно предметні, методичні, спеціальні). До спеціальних знань ми відносимо знання, необхідні викладачу для здійснення інноваційної професійної діяльності, а саме: знання про нововведення у вищій освіті, закономірності, принципи та умови ефективності перебігу інноваційних педагогічних процесів, сутність, структура та особливості інноваційної педагогічної діяльності, етапи, способи і форми її здійснення, специфіку сучасних педагогічних технологій. Для вільної орієнтації в інформаційному просторі викладач педагогічного коледжу повинен володіти інформаційною культурою як однією із складових загальної культури, що полягає в умінні здобувати інформацію з різних джерел як з періодичного друку, так і з електронних комунікацій, а також знати  особливості інформаційних потоків і інформаційного забезпечення у сфері професійної діяльності. На часі активне використання комп’ютерних програм, інтерактивних дошок, участь у вебконференціях, вебінарах, створення електронного навчально-методичного забезпечення. Як вже неодноразово відмічалось, активно впроваджують інформаційні технології у своїй навчальній діяльності наступні викладачі: Дзьобань В.Ф., Стрільчук А.М., Петрусь О.В., Долинюк М.М., Квак Л.В., Бердичевська І.В., Кульчицький В.М., Кобилянський Р.А., Ошурко В.І. та інші. Багай Б.М. і Болгар О.М. підготували 2- х студентів 4 курсів до участі у ІІІ Міжнародній дистанційній науково-практичній студентській конференції «Наукові пошуки ХХІ століття: молодіжний вимір» (жовтень 2015 року) на базі Інституту розвитку дитини Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (студенти: Карпало Н. і Собко І. ). Петрусь О.В. разом із  студентами групи П42 провели тренінг для студентів відділення «Початкова освіта» і «Дошкільна освіта»: «Робота з інтерактивною дошкою в початковій школі». Тренінги для викладачів проводив і Дзьобань В.Ф. Мабуть,  легше назвати тих, хто не використовує мультимедійні презентації і відеоролики під час навчальних занять, а ні ж перераховувати всіх користувачів. Це стало вже повсякденною практикою у коледжі. Хоча є і такі викладачі, які не володіють комп’ютером на рівні користувача.

Операційно-діяльнісний компонент відображає комплекс умінь і навичок викладача із застосування сучасних форм, методів, засобів та технологій навчання й виховання у структурі власної професійної діяльності. Я назву декілька адрес впровадження інновацій у навчально-виховний процес в коледжі, а саме: методика проведення інтегрованих занять з використанням методу компаративного аналізу (українська і світова літератури) –Дичик Л.С. і Лагола І.М., інтерактивні технології навчання –Багай Б.М., використання активних методів навчання -Дутка А.В., методика проведення майстер – класів- Пилипчук Н.В. і Метко А.Б., проблемне навчання- Перхач Л.П., Дутчак І.Є., Соя А.В., Покора Л.В.   Молоді викладачі постійно працюють над підвищенням рівня своєї пофесійної компетенції з використанням інновацій: Моспан К.В., Косовський С.В., Пелих З.О., Данилюк Р.П. 

 Говорячи про особистісно-креативний компонент слід зауважити, що сьогодні в педагогіці спостерігається тенденція до розмежування понять «креативність» і «творчість».

Творчість розуміється як процес, що призводить до створення нового, креативність розглядається як потенціал, внутрішній ресурс людини, здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення і виявляти нові способи вирішення професійних та інших завдань. С.О. Сисоєва визначає такі ознаки педагогічної креативності: пошуково-перетворюючий стиль мислення; розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо); проблемне бачення; творча фантазія, розвинута уява; сміливість; готовність до розумного ризику в професійній діяльності; прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах своєї педагогічної праці); комунікативні здібності.

Креативний компонент інноваційної професійної діяльності викладача виявляється через відкритість щодо педагогічних інновацій; гнучкість, критичність мислення; творчу уяву. І такі викладачі у нас теж є. Знову ж таки, як що проаналізувати групу викладачів, що атестуються, то креативний компонент професійної діяльності присутній у: Дзьоби М.М., Дутчак І.Є., Долинюк М.М., Скаржанівського І.Б., та інших.

 Науково-дослідницька діяльність викладача вищого навчального закладу є одним із основних напрямків інноваційної професійної діяльності. Вона визначається як пізнавальна діяльність спрямована на відкриття нових педагогічних знань. Залежно від того, як реалізується дослідницька діяльність в практичній діяльності викладача, він може виступати або як викладач-практик, модернізуючи свою дидактичну систему (дослідна діяльність), або як викладач-дослідник, розробляючи нові зразки педагогічної діяльності (експериментальна діяльність), апробуючи теоретично розроблені педагогічні технології (інноваційна діяльність). Науково-дослідницька діяльність викладача виступає основою для його професійного зростання, самовдосконалення і саморозвитку. Окремі дослідження наших викладачів знайшли свої відображення у наукових працях і виступах на Всеукраїнських конференціях, проте їх не так багато: ЦК філологічних дисциплін: наукові статті: Галицька Р.Р.-3, Пастущак Т.Й.-1, Лагола І.М.-1; педагогічна преса-Пастущак-1, Лагола І.М-1 Дичик Л.С.-2. ЦК іноземних мов:наукові статті: Петрусь О.В. -1, Ліпкевич О.Б.-4, педагогічна преса-2; ЦК загально технічних дисциплін: наукові статті: Гарбузова Н.В.-1, Кобилянський Р.А.-1, педагогічна преса-Дутка А.В.; ЦК психолого-педагогічних дисциплін: наукові статті: Адамів Г.С.-2, Болгар О.М.-2, Багай Б.М.-1, педагогічна газета: Кривенко-Камінська О.Ю.; ЦК дошкільної педагогіки: наукові статті-Квак О.В.-2, педагогічна преса-0; ЦК природничих дисциплін:наукові статті-Квак Л.В.-1, Дутчак І.Є.-1; педагогічна преса: Дутчак І.Є-1, Квак Л.В.-2, ЦК суспільних дисциплін: Кривошина Б.М.-1, педагогічна преса-0; ЦК фізичного виховання: наукові статті: Романчишин О.М.-8, Станкевич Р.І.-1, педагогічна преса-0; ЦК математичних дисциплін: наукові статті-0, педагогічна преса-0; ЦК музики: наукові статті-0, педагогічна преса-0.  Потребує пожвавлення і науково- пошукова робота із студентами. Участь у студентських конференціях, як правило, беруть студенти відділення «Технологічна освіта» як не дивно. Діяльність педагогічної лабораторії (ЦК педагогічних дисциплін) не набула системного характеру, а лабораторія дошкільної педагогіки ще не почала діяти, хоча було відповідне  рішення педради.

Оцінно-рефлексивний компонент проявляється в здатності викладача адекватно аналізувати результати власної педагогічної діяльності, прогнозувати дидактичний ефект інновації, що запроваджується, порівнювати результати з передбачуваними чи запланованими, виявляти недоліки. Цей компонент  відображає сформованість рефлексивної позиції викладача (характер оцінки себе як суб’єкта інноваційної діяльності). Усі компоненти інноваційної професійної діяльності викладача тісно пов’язані між собою.

 Для педагогів, які працюють в інноваційному режимі, важливе значення має вивчення передового педагогічного досвіду як джерела інноваційної діяльності. Хочу повідомити, що у методичному кабінеті зібрані матеріали узагальненого педагогічного досвіду наступних викладачів: Адамів Г.С., Кривошини Б.М., Квака О.В., Дутки А.В., Багай Б.М., Ошурка І.С., Болгар О.М., Петрусь О.В. Ці та інші викладачі узагальнюють і поширюють свій досвід у наукових статтях, методичних розробках, посібниках, дидактичних матеріалах, схвалених методичною радою коледжу. Всі ці напрацювання складуть гідне підґрунтя для подальшої інноваційної діяльності викладачів коледжу і, будемо сподіватись, принесуть позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем.

 Інноваційна педагогічна діяльність є основою оновлення навчальних закладів, вагомим чинником розвитку освітніх систем. Її результат визначають структурні та змістові зміни в роботі закладу, освітньої системи, а за певних умов — створення якісно нової педагогічної практики — авторського закладу чи радикального реформування усієї освітньої системи.

  У 2015 ми розпочали діагностично-теоретичний етап роботи над науково-методичною темою:»Формування готовності майбутнього педагога до інноваційної діяльності в умовах освітнього середовища», який передбачає наступні види діяльності:

-  діагностику рівня інноваційного потенціалу викладачів;

- створення банку інновацій ЦК з викладання фахових дисциплін;

- теоретичне осмислення педагогічної ідеї та ознайомлення з наявним  передовим педагогічним досвідом;

- участь у роботі науково-теоретичних конференціях і семінарах з проблеми;

- організація самоосвітньої роботи у ЦК;

- формування потреби у нововведеннях і творчості;

- обрання індивідуальної методичної проблеми;

- створення умов, за яких студенти навчатимуться використовувати одержані знання для розв’язання пізнавальних і практичних завдань, набуватимуть комунікативних умінь, працюючи у різних групах; формуватимуть дослідницькі вміння і досягатимуть достатнього рівня професійних і життєвих компетенцій.

"Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям" (І.Підласий)

Методичний кабінет педколеджу пропонує наступні методичні рекомендації щодо роботи над науково-методичною проблемою:»Формування готовності  педагога до інноваційної діяльності в умовах освітнього середовища». (1рік роботи І семестр) 2015-2016рр.

Працюючи над  науково-методичною проблемою, всім викладачам  слід:

  • опановувати  методологією педагогічної творчої діяльності;
  • володіти методами педагогічного дослідження;
  • виявляти здатність акумулювати та використовувати досвід творчої діяльності інших педагогів; здатність до співпраці та взаємодопомоги, апробації інновацій;
  • виявляти інноваційну ініціативу;
  • брати активну участь в обговоренні нововведень з метою формування мотивації до інноваційної діяльності;
  • намагатись вийти на  пошуковий рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності.

 

Головам методичних об’єднань:

1.Сформувати творчу групу, основна мета діяльності якої – виявлення та ознайомлення вчителів  з уже відомими інноваційними технологіями, відбір технологій, які можуть бути  втілені у конкретній навчальній діяльності всіх вчителів школи, забезпечивши позитивний результат навчально-виховного процесу.

2.Визначити мету, завдання та основні заходи щодо реалізації інноваційних ідей; необхідні ресурси для ефективного досягнення кінцевих цілей.

3.Інноваційні технології, що використовуються,  зорієнтувати на вирішення чітко окреслених педагогічних завдань.

4.Сприяти створенню іогоня йних технологій, що впроваджуються.

5.Залучати викладачів  до інноваційної діяльності через участь у засіданнях «круглих столів», дискусіях, ділових іграх з генерування нових педагогічних ідей; до участі у науково-практичних конференціях; узагальнення власного досвіду і досвіду своїх колег; до самостійної дослідницької, творчої роботи над темою; до колективної експериментально-дослідницької роботи у межах спільної проблеми .

 

Алгоритм впровадження інновації

Моделювання еталонних результатів, які очікуються в  результаті перетворення педагогічної практики;

Пошук інноваційних ідей, рекомендацій, що можуть бути впроваджені;

Розроблення комплексної програми щодо впровадження нового у навчальний процес;

Відбір  дидактичних, матеріальних, інформаційних , організаторських засобів тощо;

      Науково-методична підготовка викладачів;

Прогнозування процесу опанування інноваційними технологіями.

 

Основні етапи процесу впровадження інноваційних технологій у практику  навчально-виховного процесу коледжу.

І етап – усвідомлення викладачами необхідності змін та нововведень в навчально-виховний процес (моніторинг якості знань студентів, забезпечення студентів освітніми послугами відповідно до потреб та інтересів суспільства).

II етап – пошук та актуалізація нових ідей. На цьому етапі формується творча група, основна мета діяльності якої – розробка та оформлення інноваційних ідей у проект чи програму, а також виявлення кола проблем, які необхідно вирішити, актуалізація нових ідей та їх обговорення,  тобто розуміння змісту інновації, ознайомлення з нормативно-правовою базою для їх впровадження, ознайомлення з уже відомими інноваційними технологіями, відбір технологій, які можуть бути реально втілені в  цикловій комісії та забезпечення позитивного результату нововведення повинно виступати засобом вирішення науково-методичної  проблеми коледжу.

III етап – здійснення проектування нововведення. Творчою группою визначається майбутня перспектива та стратегія досягнення поставленої мети. У підготовленому проекті інноваційної технології повинна бути озвучена мета, завдання та основні заходи щодо реалізації нових ідей, необхідні ресурси для ефективного досягнення цілей та методика виявлення ефективності інноваційних процесів, що передбачає активну участь викладачів в обговоренні проекту та плануванні нововведень з метою формування мотивації щодо результативності реалізації нововведень. Важливо, що інноваційні технології повинні впроваджуватися у цілком конкретних умовах і орієнтуватися на вирішення чітко окреслених педагогічних задач.

IV етап – освоєння (апробація) нової педагогічної ідеї. На цьому етапі важливим є врахування готовності викладачів до реалізації інноваційних технологій (мотивації і поінформованості педагогів),  та створенні комфортних умов для роботи всіх суб’єктів інноваційної діяльності.

V етап – визначення стратегії управління та забезпечення підготовки суб’єктів інноваційного пошуку до роботи в нових умовах. На цьому етапі важливого значення набуває роль консультантів (наукових керівників)  інноваційною педагогічною програмою. Йдеться, насамперед,  уміння презентувати ідею, оцінювати і контролювати проміжні результати, мотивувати до співпраці, налагоджувати зовнішню комунікацію тощо.

VI етап –  процесс впровадження інноваційної технології всіма викладачами ЦК.

VII етап – оприлюднення результатів використання інноваційних технологій на різних рівнях: ЦК, методична рада, педагогічна рада.

 

Вимоги до впровадження  інноваційної ідеї

Презентативність. Виразність інноваційної ідеї, рівень її представленості,  популярність ідеї в педагогіці, методиці та практиці освіти.

Ексклюзивність. Масштаб і рівень реалізації ідеї на теренах коледжу. Вибір, повнота та оригінальність  інноваційної ідеї.

Прогресивність. Актуальність і науковість змісту і прийомів навчання,  що виходять за рамки стандарту; відповідність тенденціям сучасної освіти та методиці навчання предмета.

Мотивованість. Наявність прийомів і умов мотивації, включення кожного студента в активну творчу діяльність зі створення нового продукту діяльності на занятті.

Оптимальність.

Ефективність. Результативність впровадження інновації. Рівень розвитку пізнавального інтересу.

Технологічність. Чіткий алгоритм заняття (фази, етапи, процедури), наявність оригінальних прийомів актуалізації, проблематизації, прийомів пошуку і відкриття, подиву, осяяння, рефлексії (самоаналізу, самокорекції).

Загальна культура викладача. Ерудиція, нестандартність мислення, стиль спілкування, культура інтерпретації свого досвіду.

 

                                                                                                         Степа С.М.

 

 

          &