Кривенко-Камінська Олена Юріївна, уродженка м. Львова. У 2008 році закінчила Львівський національний університет ім. Івана Франка (філософський факультет, відділення “Психологія”). Від 2009 року працює викладачем психології у КЗЛОР “Бродівський педагогічний коледж ім. Маркіяна Шашкевича”. З 2016 року займає посаду практичного психолога у вищезгаданому коледжі. Є авторкою численних дорадчих статей на психологічну тематику. Учасниця семінарів, майстер-класів, вебінарів, науково-теоретичних та практичних конференцій.
Захоплення – подорожі; книги, на які відзняті фільми; дельфінотерапія; фотографії.
Професійне кредо – “Якщо Ви володієте знанням, дайте іншим запалити від нього свої світильники” Т. ФулперДоброго дня Шановні Викладачі та Студенти!
Настав новий період у нашому житті! Період, коли ми маємо змогу задуматися над екзестенційними питаннями (Для чого/кого ми живемо? Які мої ідеали, переконання, установки? Які мої справжні цілі? Чого хочу Я, а не інші очікують від мене…), приділити час собі, зануритися у самоаналіз, зробити ті речі, які ми ніколи не встигали тощо. Початок такого неочікувано-жорсткого карантину, безумовно, буде складним. Перші 1-1,5 тижні – це час адаптації нас до нового стилю життя. Намагаючись не втратити соціальні зв’язки (бо, ми ж всі соціальні істоти!) ми не випускаємо з рук телефону; перманентно моніторимо ситуацію у світі та Україні; слідкуємо за тим, хто що сказав; і, що найважливіше – намагаємося зробити все, щоб встигнути подати навчальний матеріал… А ще, вимагаємо від студентів, щоб вони моментально його виконували… Та варто, зупинитися!!! Прийняти той факт, що ні обсяг матеріалу, ані якість поданих знань не будуть такими, як колись. Дати час собі та іншим переналаштуватися. Для цього мої десять порад вдома! Я точно впевнена, що Ви таки ЗАЛИШАЄТЕСЬ ВДОМА!
1. Обмежте зв’язки із соціумом (перегляд новин, соцмережі і т. д. – 1-2 рази на день. Повірте, жодна важлива інформація не пройде мимо Вас, а от почуття фонової тривоги наростатиме і неодмінно приведе до, як мінімум – поганого настрою, а як максимум – психічного захворювання. Після Революції гідності у лексиконі психологів з’явився термін “диванний синдром”, який привів до ПТСР. Сьогодні ситуація схожа!)
2. Розпочніть тиждень зі складання плану справ, які б Ви хотіли зробити впродовж карантину. Щодня переглядайте список. Те що виконали – викресліть, і щодня дописуйте хоча б одну нову справу!
3. Час для фізичної трудотерапії! Фізична активність потрібна нам як повітря! Оберіть для себе, що це буде (чи миття вікон, прибирання, прасування, ремонт речей; чи йога, фітнес, танці) і хоча би 15-30 хвилин щодня без вихідних, і не допускати навіть думки: “Не маю сил”, “Почну завтра”, “Через годину” і т. д.
4. Час для рідних, які поруч! Я, наприклад, вперше почула як читає англійською та перекладає моя дитина; вперше пояснювала будь-яку тему з математики; вперше, за довгий час, разом із сином складали ІQ-лінки. Ми багато речей робили вперше… Запровадьте нові цікаві сімейні традиції. Скільки позитиву та радості в очах близьких Ви побачите, коли проведете з ними якісний спільний час !
5. Час для себе! Коли 24 години на добу, 7 днів на тиждень знаходитися в напівзакритому приміщенні, конфліктів не оминути! Тому, особистий простір надважливий! Хобі, перегляд фільму, прочитання книги, чай або кава, онлайн екскурсії, розфарбовування мандали, релаксація, медитація, ванна з бульбашками – це час для Себе!
6. Час для дихання! Різні техніки дихання Ви можете знайти в інтернеті. А коли відчуваєте, що паніка охоплює Вас, то зробіть глибокий вдих і на видиху промовляйте звук [о]. Нам потрібно зберігати спокій!
7. Час для кулінарних шедеврів! Тепер ми маємо вдосталь годин для того, щоб втілити витончені страви із кулінарних рецептів у шедеври на власному столі!
8. Час для анімалотерапія! У кого є домашні улюбленці розуміють про що я говорю. А що ж робити тим, у кого їх немає? Мінімально живу присутність тварин можуть замінити фільми, передачі, ролики з їхньою участю (кумедне відео).
9. Час для самоосвіти! Більшість курсів, вебінари, онлайн-сервісів та платформ зараз відкриті для широкої аудиторії!
10. Час для мрій! Мріяти можна завжди і де завгодно. Пропишіть Ваші цілі. Візуалізуйте їх (намалюйте). Пропишіть шлях до здійснення. Можна виконувати практику на щодень, для активізації позитивного настрою та відчуття щастя. У кінці дня давайте письмово собі відповіді на наступні 5 запитань: 1. Що нового я сьогодні дізнався(-лася)? 2. Які неприємні переживання були у мене сьогодні? 3. Як я почуваюся? 4. Як почуваються мої близькі? 5. Що змусило мене сьогодні посміхатися? Якщо Ви записуватимете відповіді на поставлені вище запитання щодня, то побачите, що є чому радіти навіть у час пандемії!
У нас завжди є вибір: або ж перейматися чи стресувати від того, що нічого вже не буде як раніше; або ж вийти після карантину оновленими, такими як вода у каналах Венеції – кристально чистими та свіжими. Природі була життєво необхідна пандемія, щоб далі жити. Ми – частина природи! Життя не завершується, а лише ставиться на паузу! Здоров’я, гармонії та позитиву Вам!
Ваш практичний психолог
ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ВИКЛАДАЧІВ
Емоційне вигорання – це реакція організму, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів, що обумовлені здебільшого професійною діяльністю. Це психічний стан, який характеризується виникненням відчуття емоційної втоми.
За статистикою у 65 % вчителів та вихователів наявне емоційне виснаження.
Дослідження на предмет виявлення емоційного вигорання пройшло 66 викладачів зі 101, які працюють у Бродівському педагогічному коледжі ім. Маркіяна Шашкевича (2016 рік).
У 30 викладачів виявлено емоційне вигорання.
У 9 з 30 – емоційне вигорання виражено сильно. У 21 з 30, відповідно, – емоційне вигорання на початковій стадії сформованості.
Вік досліджуваних викладачів від 24 років до 73 років. Середній вік викладачів, у яких діагностовано емоційне виснаження – 42 роки.
Рекомендації для подолання емоційного вигорання:
1. З'ясуйте, що саме Вас тривожить і зачіпає за живе.
2. Плануйте свій день. Вчіться керувати власними емоціями .
3. Хваліть себе щоразу, коли впоралися із хвилюванням.
4. Не намагайтеся завжди і в усьому бути кращим. Робота – усього лише частина життя.
5. Усміхніться, навіть якщо Вам не хочеться
Я люблю свою роботу, 
Я прийду сюди в суботу,
І, звичайно, у неділю.
Відсвяткую тут весілля
Новий рік, Різдво, хрестини,
Тут зустріну день дитини,
Якщо ж я не захворію…
Не зірвусь, не озвірію…
Від роботи дохнуть коні,
Ну а я … безсмертний поні!
6. Думки матеріалізуються! Думайте про хороше.
7. Фізичні вправи та дихальна гімнастика знімають м’язеве напруження і стрес.
8. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях.
9. Вживайте вітамін Е – знімає стрес і фонове відчуття тривоги.
10. Робота з людьми завжди енергозатратна, тому відпочивайте, для того, щоб відновлюватись, а не згорати.
Та, найголовніше – не робіть з мухи слона, бо слона прогодувати важче
Шановні викладачі!
На завершення, вправа “Баланс”, яка дає можливість зупинитися і задуматися.
Пропонуємо у першому колі, орієнтуючись на внутрішні відчуття, секторами позначити, в якому співвідношенні нині знаходиться робота, сім’я, хобі (захоплення). В іншому колі зобразити їх ідеальне співвідношення.
Чи є відмінності? В чому вони полягають? Чому так сталося? Що можна зробити, щоб наблизити одне коло до іншого? За рахунок чого? Від кого або від чого це залежить?
практичний психолог Олена Кривенко-Камінська
Глософобія або як подолати страх публічних виступів?
І ось момент оцей настав,
Коли усе сміється й плаче,
І на папері написав
Свої думки, й ожив неначе.
Вміння гарно презентувати себе та свій талант є неймовірно важливим у сучасному суспільстві. Потрібно уміти зацікавити, вразити чи заінтригувати слухача, викликати у нього море позитивних емоцій чи змусити хоч на хвильку засумувати. І що ж тоді робити тим людям, які не звикли до публічних виступів або навіть бояться вийти один на один з аудиторією?
14 березня для членів літературного клубу «Момент Слова», які не зовсім впевнено почувають себе на сцені, практичним психологом Кривенко-Камінською Оленою Юріївною було проведено тренінг для подолання страху виступу перед аудиторією.
Як часто, виходячи на сцену, ти відчуваєш тремтіння рук, твої ноги підкошуються, серцебиття уповільнюється, а на думці єдине: «Лишень не забудь слова!»? Проте ти не єдиний. На світі існує як мінімум 5-10% людей із страшною «аудиторною хворобою» - глософобією.
Перед нами постало питання, чи можливо подолати страх перед виступом, на яке Олена Юріївна з усмішкою відповіла: «Звичайно, можна».
Слід працювати у двох напрямках. По-перше, з’ясувати, чому ти боїшся виступати, і попрацювати над цим страхом. По-друге, потрібно виконувати прості вправи, які допомагають підготувати твоє тіло і мозок до виступу. Саме такими цікавими вправами із нами поділився психолог.
Спершу кожен проводив монолог на довільну тему, розповідав про глобальні проблеми, коледж, весну, а чи першу подорож автостопом. Учасники уважно слухали один одного, ділились враженнями від виступу товариша, вказували на помилки, та навіть плескали, коли виступ здавався нецікавим. Завдячуючи цій цікавій вправі, ми зрозуміли, де ж допускаємо помилки, чого боїмось і про що та як слід говорити, щоб зацікавити вимогливих слухачів.
Далі нас чекала не менш цікава авторська вправа «Три причини». Команда ділилась на пари. Кожен писав три причини, що є перепоною для виступів на сцені. Ці проблеми обговорювались у парах. Після чого учасники давали один одному поради: поради розумні, смішні чи навіть божевільні. Проте кожен зрозумів, що проблема не є «звіром», якого неможливо подолати, це – лише маленька завада, яку легко усунути.
Неймовірні враження на учасників справила вправа «Розсміши партнера». Здавалося б, кожен із нас зможе змусити усміхнутись людей поруч. Проте не усе так просто. Аудиторія була неймовірно вибагливою та серйозною. Тому довелось прикласти зусиль задля почутого щирого сміху.
На такій позитивній нотці наш неймовірно корисний і цікавий тренінг прийшов до завершення. Звичайно ж, страх перед сценою не «зник безвісти», проте кожен учасник зробив немаленький крок на його подолання.
Юні таланти із задоволенням ділились враженнями:
Оля Бойко: «Мені дуже сподобалось. До тренінгу я боялась виступати перед аудиторією, але після тренінгу мій страх став набагато меншим.
Поглянувши на мій виступ на сцені, психолог розповіла про мої проблеми та дала поради, які я неодмінно використовуватиму в подальшому. Під час тренінгу я навчилась оцінювати різні сторони ситуацій та реагувати на них. Отож, мені неймовірно сподобався цей тренінг з чудовим психологом.»
Аня Гуменна: «Зустріч із психологом мені дуже сподобалася. Вона допомогла у вирішенні моїх проблем, а саме - страху виступати на сцені. Для себе я знайшла багато порад, які допоможуть у майбутньому. Тренінг, на мою думку, був неймовірно корисним. По-перше, він допоміг нам позбутись свого страху, а по-друге, подарував багато позитивних емоцій. Я дуже дякую Олені Юріївні за нього і надіюсь, що такі зустрічі будуть у нас іще не один раз.»
Лара Винарчик: « Я дуже рада, що побувала на тренінгу, присвяченому боротьбі зі страхом виступів перед публікою. Проводила нам його наш практичний психолог Олена Юріївна, котра розказала дуже багато цікавих способів подолання цієї проблеми. Ми потренувалися в плані публічних виступів на сцені та відчуттів під час цих виступів. Також багато з нас згадали власні, далеко заховані причини цього страху і вийшли на стежку його подолання. Мені дуже сподобалось бути присутньою на тренінгу, тож у загальному я можу його охарактеризувати як ''море позитиву'' . Та найбільше мені сподобалась остання вправа.»
Загалом усі учасники цього незвичного тренінгу залишились неймовірно задоволеними, адже для таких юних і неймовірно обдарованих людей зовсім недоречним є страх перед сценою. Бо ж кому, як не автору твору, найбільше хочеться прочитати своє творіння. І, на жаль, неймовірно прикро, коли він просто боїться вийти на сцену і показати глядачам, те, що так хотів передати усім чи то у своєму вірші, а чи в монолозі…
Мирослава Павелко, П32
Місяць квітень видався напрочуд ресурсним для студентів педагогічного коледжу. У шести групах (П12, П22, П21, П23, П11, П33) відбулася година психолога на тему: “Робота з мандолою як шлях до гармонізації внутрішнього світу”. Ма́ндала – зі санскриту – “магічний круг”, “те, що навколо центру”. “Мандала – це внутрішня цілісність, яка прагне гармонії і не терпить самообману. Це ідеальний ескіз нашого внутрішнього світу” (К. Г. Юнг).
Студенти вищезгаданих груп мали можливість розфарбувати готові зразки мандали або створити своє власне ресурсне коло. В ході годин психолога проводився формуючий експеримент, основною гіпотезою якого було сформувати позитивний настрій і довести на практиці теорію про те, що мандала сприяє, щонайменше, гарному настрою.
Результати експерименту наступні: у дослідженні взяли участь 130 студентів вище згаданих груп. У 94 студентів (72,3%) – настрій покращився після розфарбовування чарівних кругів; у 33 студентів (25,4%) – настрій не змінився; у 3 студентів (2,3%) – загальний фоновий настрій погіршився. Нехай отримані результати спонукають Вас до того, щоб познайомитися детальніше із цією релаксаційною технікою. І нехай Вас надихають відгуки студентів після роботи з мандалами: “Бомба-граната”, “Змінився настрій, мені полегшало…”, “З’явилась легкість в думках, сонячний настрій…”, “Перестала боліти голова”, “Дякую, Олена Юріївна, настрій дійсно змінився на хороший”, “Дуже прикольно)))))”, “Гармонія” тощо.
Гармонійного Вам стану душі та думок!
практичний психолог – О. Ю. Кривенко-Камінська
У четвер, 22 листопада 2018 року, в рамках тижня циклової комісії дошкільної педагогіки, психології та фахових методик, відбулася презентація фільму “Професія ПСИХОЛОГ”. Мета заходу – ближче ознайомити студентів відділення “Дошкільна освіта” із професією, яка активно розвивається у нашій країні. 
Фільм розпочинається розповіддю дітей старшого дошкільного віку про таку цікаву професію, де діти роз’яснюють відмінність між психологом та психотерапевтом; поділяють психологів за напрямом роботи; визначають основні характеристики психолога. Далі короткий історичний екскурс становлення психології як науки здійснила практичний психолог коледжу Кривенко-Камінська О. Ю. Також Олена Юріївна продемонструвала кабінет практичного психолога, та проілюструвала діяльність психолога коледжу. Нею віднайдений голос відомого Зиґмунда Фрейда, записаний на початку 19 століття! Це не просто легендарний вчений, засновник психоаналізу, але і родом із містечком Броди! А далі був мультфільм без слів, про діяльність психологів, який дуже влучно проілюстрував роботу вище згаданих спеціалістів. І, на завершення вправа “П-с-и-х-о-л-о-г” (характеристика якостей психолога, починаючи слова із літер назви професії) та проективна вправа “Я хотіла б бути психологом, тому що…” або “Я не хотіла б бути психологом, тому що…”
БУЛІНГ. Одне слово, шість літер, та яка глибина криється між ними. Що ж це, та яке значення має у суспільстві, 5 грудня у актовій залі Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича доносила до широких мас студентів словом та відеоматеріалами практичний психолог, викладач психології Кривенко-Камінська Олена Юріївна.
“Яким чином виникає булінг та що у собі несе?” На поставлене питання Олена Юріївна спробувала відповісти та підкріпила сказане інформаційним відеороликом. Звичайно, студенти спершу, не розуміючи усієї суті проблеми, вели себе розгублено та байдуже. Проте, зрозумівши проблему і наслідки цькувань, які можуть довести до самогубства — студенти зацікавилися та почали вникати у суть явища булінгу.
Отож, з перших запропонованих на перегляд відеороликів ми зрозуміли, що булінг — це цькування та агресивна поведінка однієї або декількох людей стосовно іншої. Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось відрізняються від однолітків. Наприклад, відмінники, представники інших рас діти з меншими фінансовими можливостями, та навіть ті, які одягнені “не модно”.
“Як подолати проблему булінгу або хоча б звести її до мінімуму?”, – таким питанням занепокоїлися ми — студенти педколеджу. Тут усім допоміг Нік Вуйчич. Безумовно, чоловік з великої літери, адже він чи не єдиний на всю Планету, хто народився зі схожими вадами (синдром тетраамелії – відсутність чотирьох кінцівок), зміг не впасти духом, а подолавши булінг, думки про суїцид, жалість, відчай, розпач. Виступити спершу для шести людей у біблійному класі рідної школи, а сьогодні, у віці 36 років, встиг залишити частинку себе у серцях та головах тисячі людей на усіх континентах планети.
Я з впевненістю можу сказати, що його слова долинули і до сердець наших студентів. Дивлячись, як людина без кінцівок радіє життю та переконує нас у його красі, не можна залишатися байдужим (я помітив, що в декількох дівчат на щоці заблистіли сльози).
На завершення зустрічі Олена Юріївна запропонувала вправу, яка б показала наше ставлення до знущань та цькувань “Stop булінг” / “Yes булінг”. 
Вибір студенти зробили одноголосно на користь відсутності цього гнилого явища сучасного суспільства.
- Олено Юріївно, чи зустрічалися Ви з булінгом у власному учнівсько-студентському житті?
- На щастя, у класичному прояві, ні. У школі я вчилася добре, певний час була старостою класу. Хоча конфлікти у підлітковому віці серед однолітків траплялися та ми намагалися їх вирішувати, не ображаючи інших. А в середовищі студентів-психологів, мабуть, і нереально)
- Чи справдилися Ваші очікування від заходу?
- Цькування, приниження, знущання були завжди притаманні молоді, проте, на сьогодні, рівень напруження у суспільстві надзвичайно зріс. Це і зрозуміло – війна… Наслідки якої ми відчуватимемо ще довго. Я вдячна студентам, що були присутні на заході. Окрема подяка студентам Мачісі Назарію (студенту П-31) та Гесику Мирославу (студенту Ф-31) за технічне забезпечення нашої зустрічі. Впевнена, щось почерпнув кожен із присутніх. Ви – нове покоління, яке змушує нас розвиватися. Ви не даєте нам перепочити, щодня тримаєте в тонусі, змушуєте тримати руку на пульсі подій. Формувати Ваш світогляд потрібно новими методами та формами виховної роботи, а за форматом мотиваційного спікерства – майбутнє.
Враженнями від зустрічі зі практичним психологом поділилися і присутні студенти коледжу, ось, що вони сказали:
Таня Г. (студентка групи Т-22):
“Як на мене, то захід був дуже цікавим і повчальним. Я думаю, не всі студенти знали, що вони є учасниками "булінгу", оскільки не знали, що таке булінг. Розповіді про жертв знущань заставляють задуматись над своєю поведінкою і над причинами. Сподіваюся, дана зустріч спонукатиме студентів змінити своє ставлення до оточуючих. Мені б хотілося більше дізнатися про відповідальність за вчинення булінгу”.
Олег (ім’я змінено), студент групи Ф-21:
“Хочу зізнатися, що в школі теж був під певним впливом булінгу. Не всі однокласники до мене добре ставилися, а деякі відкрито зневажали… І все це через різницю у наших здібностях розумових (в мою користь) та фізичних (у їхню). Справді, булінг – це негативне явище, яке потрібно винищувати. Мушу визнати, що частина студентів, скоріш за все, не зуміли зрозуміти проблему та сприйняти її ближче, але, я думаю, все виправиться, коли у них з’являться власні діти. Як на мене, ефективнішими були б зустріч із меншою кількістю людей”.
Ірина (ім’я змінено), студентка Т-32:
“Не думала, що булінг – це настільки серйозно. Мені стало соромно, що у нашому суспільстві проявляються такі проблеми. Буду намагатися стежити за ситуацією у гуртожитку, за запобігати булінгу у разі найменших його проявів. Адже якщо вчасно його зупинити зараз, то наші діти вже й не будуть мати схожих проблем, оскільки нашою метою є краще життя майбутніх поколінь. Пропоную проводити такі заходи частіше, і всебічно розглядати різні проблеми, шукати можливості їх вирішення колективно”.
Петро (ім’я змінено), студент групи Ф-41:
“Чесно кажучи, не думав, що булінг – це настільки розповсюджена проблема. Я вважаю, що завдяки цьому заходу, ми почерпнули для себе багато корисного та цікавого. Напевно, що в школі я таки інколи страждав від булінгу та радий, що завдяки злагодженій роботі класного керівника та психолога ми змогли подолати проблему, і через певний час взагалі зуміли забути про випадки знущань. Сподіваюсь, що наші студенти почерпнули щось корисне для себе та не будуть знущатися над меншими, молодшими чи слабшими”.
Отож, є ще над чим працювати, але хотілося б виразити слова щирої вдячності нашому психологу, Олені Юріївні, за ґрунтовну підготовку та цікаве проведення заходу. Сподіваюсь, проблема булінгу таки відгукнеться у серцях студентів Бродівського педагогічного коледжу і вони не будуть до цього явища ставитися байдуже, а навпаки, запобігатимуть діям кривдників у разі найменших проявів.
Гесик Мирослав, Ф-31
ПСИХОЛОГІЯ ПОЦІЛУНКІВ
Поцілунок – це друк любові. Ганс Лобергер
Шановні Викладачі та Дорогі Студенти! Рада знову з Вами зустрітися на шпальтах газети коледжу. Сьогодні, як і що річ, ми святкуємо День Закоханих. Я впевнена, що любов та кохання присутні щохвилини у житті кожного з Вас. Ми любимо батьків, друзів, їжу, аромати, тварин, пари (я сподіваюсь ;), роботу тощо. І кохаємо когось одного чи двох. Пам’ятаєте, я вчила, а кого ще навчатиму – Любити можна все чи всіх, а Кохати – одного. І, які ж любов та кохання без поцілунків!
Давайте зазирнемо в підручник історії і з’ясуємо: Що таке поцілунок? Коли він виник? Хто його дослідники? Яка нація найбільше цілується? І, що про це прекрасно-втаємничене явище думає улюблений дядечко Фройд?
Платон (427 до н. е. — 347-48 до н. е) вважав, що на губах зустрічаються душі закоханих. Йому належить перша теорія поцілунку. Згідно з якою, спочатку людина нагадувала кулю, у якої були чотири руки, чотири ноги і дві голови. Ця куляста істота була досить таки зарозумілою та впертою, чим і розгнівала бога світу, грому та блискавки – Зевса. Зевс вирішив провчити норовливу кулю і розділив її на чоловіка та жінку. Та Зевс прорахувався, бо залишився ПОЦІЛУНОК, який міг з'єднати дві половинки в одне ціле. Ось як бачив поцілунок Платон. А от З. Фройд натомість вважав, що поцілунок – це лише наслідки оральної стадії розвитку людини і нічого більше. Поцілунок не вартує надмірної уваги.
В дикій природі поцілунки зустрічаються нечасто. Цілуються лебеді, коні, дельфіни, леви, та роблять вони це зовсім не так емоційно і втаємничено як люди.
Що ж таке поцілунок у людському світі? Це форма спілкування, під час якої в організмі виробляється велика кількість нейропептидів, які знищують хвороботворні бактерії та віруси; прискорюється пульс (до 150 ударів за хвилину) та тиск; при кожному поцілунку в губи задіяні 34 м’язи обличчя; збільшується циркуляція крові, що призводить до збагачення клітин киснем; спалюються калорії; виробляється велика кількість ендорфінів (гормонів щастя). А що основне, довели американські експерти, що люди, які часто цілуються живуть на 5 років довше! Який колір поцілунку? Визначте самі. Червоний завжди впливає на фізичний стан, жовтий – на розумовий, а блакитний – на емоції. Відповідно впливають і їх відтінки.
Найпристраснішим поцілунком визнано поцілунок з фільму “Віднесені вітром” – Скарлет О’хари та Рета Батлера. А найдовший поцілунок, зафіксований у книзі рекордів Гіннесса (1998 р.), тривав він 8,5 години.
Вважать, що німці – нація, яка найбільше любить цілуватися. Та я схильна з цим посперечатися, адже у нас на Україні чи не найбільше пам’ятників закоханим та поцілункам, і це не враховуючи лавочки для поцілунку майже у кожному великому місті. А неперевершений тунель кохання на Рівненщині… Судіть самі:
Пам'ятник закоханим ліхтарям Пам’ятник закоханим колобкам Пам’ятник закоханим табуреткам
(м. Київ) (м. Дніпро) (м. Київ)
«Поцілунок» (м. Харків) Пам’ятник закоханим камінцям «Поцілунок»
(м. Коростишів, Житомирська обл.) (м. Запоріжжя)
Цілую Вас міцно!
Ваша Олена Юріївна Кривенко-Камінська
Проективний тест “Човен кохання”
Перед Вами човен, який гойдається на хвилях. Ваше завдання перемалювати човник на аркуш паперу і надати йому довершеного вигляду: домалюйте деталі, які, на Вашу думку, є необхідними. Що малювати – вирішувати Вам. І, головне, не забудьте намалювати людей, які пливуть у човні.
Якщо завершили, тоді обговоримо.
Вода. Що Ви намалювали – шторм чи штиль? Бурхливий океан чи спокійну морську гладь? Вода в даному тесті символізує кохання. Якщо на малюнку бурхлива водна стихія, яка ось-ось накриє Вас з головою і віднесе у відкритий океан, кохання для Вас – це буря емоцій та шторм пристрастей. Тоді як спокійна водойма свідчить про те, що любов для Вас – це, в першу чергу, взаєморозуміння, підтримка, дружба, тепло та довіра.
Жителі водної стихії. Якщо у Вас на малюнку присутні агресивні акули, піранії, крокодили – Ви боїтеся віддатися почуттям, оскільки думаєте, що це може бути небезпечно.
Човен. Він розповість про те, чи вмієте Ви будувати стосунки. Якщо Ваше судно нагадує стару продірявлену посудину, яка протікає і ось-ось піде на дно – це свідчить про те, що Ви ще не готові брати відповідальність за майбутнє Вашої пари.
Якщо ж човен міцний, надійний, доглянутий – це свідчить про те, що Ви готові до побудови довготривалих, міцних стосунків. Якщо ж Ви ще й вітрила намалювали – чітко уявляєте чого хочете і з таким капітаном Вашому човну ніякий шторм не страшний.
Небо та небесні світила – свідчать про те, що Ви – романтична натура. Люди-романтики намалюють місяць та зірки, а от прагматики – сонце, щоб було видно, куди плисти їхньому човну.
І, наостанок, пасажири човна. Чим вони займаються у човні? Сидять, тримаючись за руки? Чи ніжно дивляться один на одного? Милуються заходом сонця? Чи радіють сходу сонця? Якщо так, то Ви схожі на героїв малюнку – “літаєте у мріях”. Та не варто забувати, що кохання – це щоденна, щогодинна ПРАЦЯ! Чи готові Ви до неї? Зазвичай люди, які психологічно готові до створення гармонійного союзу, які вміють іти на компроміси, не лише беруть, але і віддають – малюють людей, які злагоджено веслують. Або зображують членів команди, які виконують різні види роботи: один веслує, а інший тримає бінокль та карту, вказуючи шлях.
Щасливого та закоханого Вам плавання!
практичний психолог
Кривенко-Камінська О. Ю.